У будь-якому гаражі сьогодні є кулі, бомби і дрони.

У школі мене регулярно виганяли з класу за те, що я занадто рано розв'язував математичні задачі, і підривав дисципліну. Відправляли в коридор після того, як я першим здавав твір, і чіплявся до дівчат. Вчителька фізики викликала батьків до школи, коли банальна лабораторна робота перетворювалася, моїми стараннями, на презентацію трансформатора Ніколи Тесли з іскрами, електричними дугами і феєрверками. Хімію я не особливо любив, але знав, як з аптечних препаратів зробити порох для самопалу або ракетне паливо.

Після закінчення військового училища (КВВАІУ) в 1991 році, мені, як автору однієї з найкращих дипломних робіт, було дозволено вибрати місце служби. Варіантів було небагато для авіаційного офіцера-інженера-розвідника: або Далекий Схід, де розміщувалися авіаційні розвідполки, або Середня Азія, або Білоруська РСР. Так я став «білорусом», і з 1995 до 2000 року виношував ідею ліквідації тамошнього диктатора.

Завдання було технічно нескладне - побудувати дрон-бомбардувальник, зробити катапульту, створити систему зв'язку та управління. І коли батько знову вилізе на поля, зображати бульбашного фюрерка, довбанути по ньому зверху.

Плішивий фюрер був не дурень, і загнавши нас у тотальні злидні, не залишив жодних шансів на реалізацію проєкту. Із зарплатою в 50-100 доларів бути високотехнологічним терористом складно. І на рубежі двотисячних, відкинувши вбік ідею надання інтернаціональної допомоги білоруському народові, я повернувся в Україну.

Під час Другого Майдану (перший я відстояв простим піхотинцем), так само хотілося позбутися Януковича. Це було ще простіше зробити в його улюбленому Межигір'ї. Чому ні? - Тому що наші «вожді» день і ніч жували жуйку за «європейський вибір», який не терпить екстремізму.

Від початку війни 2014 року, на фронті від Станиці Луганської до Маріуполя ми тримали кілька добровольчих польотних груп, які постійно вели розвідку, робили цілевказівки для арти, і всіляко докучали сепарам.

У серпні 2014 року ми показали Полтараку на полігоні в Нових Петрівцях перший фпв-коптер із двома Ф-ками. У 2016-му представили потужний дрон із гранатометами або протитанковим ракетним комплексом. Потім були наші «ланцети» і наші «шахеди», безпілотні бомбардувальники і дрони ретранслятори. Нікому це не було потрібно.

Під час чергової демонстрації досягнень українського ВПК на полігоні в Дівичках, куди нас традиційно не запросили, ми влаштували незаплановане програмою аерошоу наших дронів, під враженням від якого тодішній верховний Петро Олексійович залишок дня провів у бункері ))

Ми ганяли ментів дронами київськими вулицями, літали над Міноборони, Кабінетом міністрів, Адміністрацією президента, намагаючись привернути увагу до безпілотного майбутнього, яке неухильно наближалося.

Від початку Великої війни ми зупиняли дронами російські бронетанкові колони під Макаровим, воювали на Запоріжжі та першими бомбили росію. На початку війни ми це робили не за наказом згори, ні - ми самі робили дрони, самі знаходили або створювали вибухівку, у нас були свої автомати і кулемети. Вільні, добре освічені, технічно грамотні люди завжди знайдуть можливості і способи воювати за свою країну.

У будь-якому гаражі сьогодні є кулі, бомби і дрони. І розумних людей, талановитих інженерів, досвідчених пілотів у нас предостатньо.

З власним народом, на відміну від ворожого, треба домовлятися, власний народ треба любити, і виконувати його волю. А не навпаки.