У Києві офіційно представили лідера ерзянського народу: що це означає і чому це важливо для України
Вчора, 12 вересня, у Києві відбулася інавгурація інязора – старійшини або князя ерзянського народу. Ним став громадянин України Боляєнь Сиресь.
Захід проходив у Будинку профспілок без попереднього анонсування. Як повідомляють учасники – у «напів-підпільних умовах», аби уникнути провокацій.
«Ще влітку, таємним голосуванням Ради Старійшин, 12 голосами з 18-ти, Інязором обрано громадянина України Боляєнь Сиреся. Це не просто відомий волонтер, але й учасник бойових дій на сході України, підполковник ЗСУ. Годі уявити, який скандал в РФ викликала така "елекція" – ерзянські клейноди віддадуть бандерівцю!», – повідомив один із організаторів заходу Ростислав Мартинюк.
Ерзя (ерзяни) – угро-фінський народ. Ерзяни мешкають на території Мордовії, Пензенської, Тамбовської та Саратовської областей, а також у Татарстані. Попри багатовікову асиміляцію наразі чисельність ерзян становить майже пів мільйона осіб. Як і в випадку інших корінних народів сучасної Росії, федеральна влада намагається не допустити зростання ерзянського національного руху.
Боляєнь Сиресь народився в російсько-ерзянській родині у Саранську. Його мати росіянка, батько – ерзя. Зростав у Мордовії, у 1978 році переїхав до України.
За часів незалежності Боляєнь Сиресь почав гуртувати своїх земляків, переймався долею ерзян та інших корінних народів Росії. Брав активну участь у подіях Майдану та подальшої війни на Донбасі. У березні 2018 року Боляєнь разом зі своїм татарським соратником Рафісом Кашаповим заявили про створення громадського руху «Вільний Ідель-Урал».
Обрання лідером ерзя людини, яка проживає поза межами Російської федерації, є досить слушним, адже дозволяє інязору діяти, не боячись репресій із боку федеральної влади. «Нагадує реалії міжвоєнного та воєнного періоду, коли уряди багатьох народів знаходились в еміграції. Що ж, бажаємо Інязору повернутися і стати керівником незалежної держави народу Ерзя!» – прокоментував ситуацію історик і громадський діяч Олександр Алфьоров.
Наразі важко з упевненістю говорити про можливість розпаду Російської федерації у найближчому часі. Тим не менше очевидно, що українським інтересам відповідає активний розвиток у Росії національних та регіоналістських рухів. Підтримка таких рухів мала б бути комплексною: від роботи спецслужб до ініціатив у сфері гуманітарної політики.
Робота у відповідному напрямку мала б розгорнутися ще в 2014 році. Але цього не відбулося. Що ж стосується теперішньої влади, то від неї тим більше не доводиться очікувати подібних речей – попри їхнє стратегічне значення.
Петро Климчук
