У Кривому Розі помер воїн УПА та політв'язень Роман Пастернак
Він у 16 років добровільно пішов в УПА, щоб служити Україні.
Щойно повідомили, що 17 лютого 2021 року відійшов у вічність останній комбатант Січеславщини Роман Пастернак. Це була людина з чистим сумлінням, великим серцем і щирою любов'ю до України.
Про це написав у себе на сторінці у ФБ Голова Дніпровського товариства політв'язнів і репресованих Іван Дремлюга.
“Він поклав своє здоров'я і молодість в боротьбі за щасливе майбутнє української нації. Дніпровське товариство політичних в'язнів і репресованих виражає своє глибоке співчуття родині і друзям покійного. Слава Героям!” – написав Дремлюга.
Він також оприлюднив інформацію про життя і боротьбу ветерана УПА.
Пастернак Роман Михайлович, народився 14 січня 1928 року в селі Утиховичі Перемишлянського району Львівської області в селянській християнській патріотичній родині.
У своєму селі закінчив 7 класів і 1943 року поступив до молодіжної організації ОУН, а вже через рік, маючи всього 16 років, у 1944 році добровільно вступив до відділу УПА «Сотня Рубачі», якою керував сотенний «Ворона».
Військовий вишкіл Роман Пастернак пройшов на Рогатинщині в Золотій Поляні. Ці події відбувалися під час німецької окупації. З початку 1945 року відділ був розформований на малі похідні групи по 15-20 осіб, молодий вояк Роман був включений до теренової боївки Перемишлянського району, де командиром був «Богдан».
28 червня 1947 року за доносом сільського голови, Роман Пастернак потрапив у засідку і був заарештований чекістами. Спочатку його привезли до Перемишлян, де цілий тиждень нещадно катували, а згодом переправили до Львова в тюрму на Лонцького, де він перебував під слідством упродовж двох років до березня 1949 року.
Потім його відправили до Києва в Лук’янівську тюрму.
Там через 2 місяці його було засуджено на 10 років позбавлення волі за ст.ст.54-1а, 54-11 КК УРСР.
Покарання відбував у концтаборах м.Воркути.
Після звільнення з ув'язнення ще 10 років жив у Воркуті, перебуваючи під наглядом комендатури без права виїзду з міста і необхідності щотижневої відмітки у коменданта.
Додамо, що умови життя в концтаборах Воркути були чи не найжахливішими з усіх інших совєтських таборів.
Зокрема, як розповідав інший ветеран – Микита Лопоха, який з 1945 по 1955 рік сидів у Воркуті, їх прибуло у Воркуту близько 18 тисяч в'язнів.
На волю у 1955-році вийшло лише 914 з них – інші загинули. Виною суворий клімат, важка каторжна робота та вкрай погане харчування.
Та і Микита Лопоха, і Роман Пастернак тоді вижили.
Але лише 1966 року Роман Пастернак отримав можливість покинути Воркуту, але без права поселення в Західні області України, а також у всі обласні центри ближче ніж за 101 кілометр.
Тому він переїхав у Кривий Ріг, де влаштувався слюсарем на завод гірничого обладнання «Комуніст», відпрацювавши там ще 40 років. 1989 року Роман Пастернак одним із перших поступив до Народного Руху України, організував і очолив Центрально-міську районну у місті Кривий Ріг організацію.
Активно включившись в громадсько-політичну діяльність по розбудові державності України, Роман Пастернак 1992 року очолює Криворізьку міську організацію ГО «Всеукраїнське Братсво ОУН-УПА». 2009 року він був призначений референтом «Ветеранів ОУН» Дніпропетровської області, а з 2011 року і до останнього часу був Повітовим Головою «Братства ОУН-УПА» Дніпропетровської області. Нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ст.»
«Я все життя віддав боротьбі за Україну — і коли воював у лавах УПА й смерть ледве не кожного дня зазирала мені у вічі, і коли був на каторзі, і в подальші роки. І хоч була велика загроза моїй родині, моїм рідним, я ніколи не відмовлявся від свого прагнення побачити Україну та українців вільними. І ця боротьба за Україну триває й зараз, тож я закликаю всіх об’єднатися в цій боротьбі, адже Україна — це найдорожче, що в нас є. І вона зараз у великій небезпеці. Тому треба всім нам єднатися — не сваритися між собою, а єднатися, щоби побороти ворога. Я не знаю, як кому, а мені Україна дуже дорога — і тому, що такої немає більш ніде в світі, і тому, що за неї ми дуже дорого заплатили — мільйонами життів, покалічених доль і надтяжкими випробуваннями. Головне, нам треба зараз побороти нашого одвічного ворога, і тоді, я переконаний, все буде гаразд, все буде добре», — такі проникливі й глибоко зворушливі слова сказав на прощання численним гостям, які у 2018 році прибули привітати його з 90-річчям, вояк легендарної армії без держави — незламний лицар української незалежності упівець Роман Пастернак.
P.S. Не так давно ми домовлялися з паном Романом зробити інтерв'ю для нашого сайту, але через погане самопочуття ветерана так і не вдалося його записати. Спочивай з миром, Друже!
