Україна — НАТО: про помилкові припущення Заходу

Стосовно членства України в НАТО.

Є одна принципова помилка, яка досі притаманна аналітикам та стратегам Заходу. 

Вони вважають: якщо Україна не стане членом НАТО в найближчі роки — тоді все ж таки залишиться буферна зона між Альянсом і рф, яка триматиме безпечну територіальну дистанцію від прямих загроз для них.

Хотів би їм нагадати, що:

• по-перше, буферні, сірі зони — це нестабільна ситуація, яка дуже швидко може змінитися. Свіжий приклад — Білорусь, територію якої вже важко вважати буферною зоною для країн НАТО від російських загроз;
• по друге: процеси інтеграції до НАТО і ЄС можуть бути й зворотними. Свіжий приклад — Грузія, яка на наших очах розвертається дуже швидко до рф, незважаючи на попередню війну й окупацію частини її території;
• по-третє: порушення міжнародного права та вихід з багатьох угод, що накладали певні обмеження на розташування збройних сил в Європі, разом з новими технологіями скорочують дистанцію. Свіжий приклад — безпілотні літальні системи, які вже мають, по суті, стратегічну дальність.

Тому, якщо дивитися на ці свіжі приклади, то напрошується прямий висновок про найбільш вірогідний сценарій: Україна або буде в НАТО в найближчі роки, або повернеться до рф, яким би це зараз не було дивним. Буферною зоною, з багатьох об'єктивних причин, Україна вже не буде. І жодні концепції нейтралітету тут вже не допоможуть.

Перечитуйте й прислухайтесь до мудрого Генрі Кіссінджера, який, попри попередню багаторічну позицію, змінив свою думку в нових умовах російської війни проти України й чітко обґрунтував: Україна має бути всередині Альянсу, а не поза ним!