Наше покоління залужило на появу якісно нової України. Дійсно заслужило – кров'ю, потом і власними життями, втраченими у борні за волю.
Під час довгої війни – а у нас довга війна – однією з ключових криз є криза соціального напруження. Воно може вимірюватися примітивною формулою, наприклад: втома × недовіра = напруга.
Втома напряму залежить від ситуації на фронті, навіть не від протяжності конфлікту. Є прогрес, є перемоги – втома спадає, а разом з нею спадає і напруга.
Немає перемог, і навіть у відсутності поразок втома зростає, тому що перемоги дають надію, а надія сильніша за все. Не вірите мені – спитайте Пісочного Чоловіка!
Недовіра, як і втома, поняття відносне, і не вимірюється недовіроміром. Але ключовим поняттям у розумінні недовіри є поняття справедливості, яке у кожного різне, але загальний принцип у більшості людей простий: в одному човні всі мають і працювати, і (найголовніше) страждати однаково.
Звідси всі її прояви у вигляді скарг на тих, у кого є світло від тих у кого нема, звідси суперечки про те – «Хто більше українець?» між тими, хто виїхав і хто залишився. Звідси ж і реакція на Колю Тищенка у Таїланді.
Напруга буде зростати та буде спадати. Але вже зараз я бачу навіть по собі, що кількість речей, які мене бісять, різко зросла, і дії відвертих дурнів, на кшталт Тищенка не допомагають мені заспокоїтися.
Так я ще спокійна людина, й у мене є хоч якісь інструменти впливу на ситуацію. І я не думаю, що помилюсь, якщо скажу, що напруга у суспільстві є.
І, так само як під надмірною вагою першими ламаються найслабші кістки в організмі, так і у країні під тиском напруга рве там, де слабко. А слабко у парламенті, слабко у судах, слабко у чиновницькому апараті.
Так само слабко серед совєцьких генералів і серед совєцької системи інституцій, які періодично видають себе за сучасні та модернові. І звідти приходить біль, і там ламається скелет.
Але ж ми можемо і мусимо посилювати організм країни вже зараз. Тобто укріплювати слабке, формувати нове, покращувати й будувати.
Будьмо відвертими із самими собою, не можна відкладати все на "після перемоги", бо ми заслужили на нову Україну. Дійсно заслужили...