Україні бракує розумних людей із політичною волею

Вранці 21 липня в Зеленограді (Московська область) сфотографували й опублікували в соціальних мережах модуль управління зенітної ракети ТКБ-1055 «Гвоздь».

Це нова малогабаритна ракета ближнього перехоплення для ЗРК «Панцир-СМД-Е», створена для боротьби з українськими далекобійними безпілотниками-камікадзе.

На другому фото можна побачити ракету в порівнянні з іншими ракетами «Панцира», призначеними насамперед для боротьби з пілотованими літаками та вертольотами.

Далі на фото контейнер із чотирма новими протидроновими ракетами ТКБ-1055, далі — сам «Гвоздь» і дві штатні ракети.

Як бачимо, «Гвоздь» значно менший і краще пристосований для боротьби з дронами: дальність стрільби по цілях — від 500 метрів («стара» ракета 57Е6Е — від 1200 метрів), нижня межа по висоті — від 15 метрів.

Тепер на новому «Панцирі» замість 12 «старих» ракет розміщується 48 «нових», без гармати, яка показала свою низьку ефективність у порівнянні з ракетами.

У російських ЗМІ повідомляють, що «Панцир-СМД-Е» може обстрілювати цілі з інтервалом у кілька секунд у повністю автоматичному режимі з імовірністю ураження цілі 0,9.

Вартість нової ракети «Панцира» не розголошується, однак якщо порівнювати зі штатною ракетою (близько 20 тис. доларів), то нова буде дешевшою, а при масовому виробництві — значно дешевшою, оскільки така ракета не складніша за дрон-камікадзе: у неї немає головки самонаведення, оптики, тепловізора чи відеопередавача.

Усередині ракети лише розгінний блок (ракета розганяється на 500 метрів, після чого летить за інерцією), два сервоприводи для керування рулями, приймач радіосигналів керування від радіолокатора наведення, джерело електроживлення, радіодетонатор і бойова частина.

Ракета наводиться радіолокатором в автоматичному режимі (привіт «штучному інтелекту», який нібито є на дронах-перехоплювачах). Ракеті не потрібен оператор, вона всепогодна і завжди готова до запуску (на відміну від дрона), її неможливо «заглушити» або збити з курсу.

«Панцир» — досить простий комплекс ППО, адже в ньому не використовуються ракети з головками самонаведення. Це знижує ефективність під час роботи проти пілотованих, маневрових цілей, але проти «шахедів» і крилатих ракет — саме те, що треба.

Такі ЗРК, де ракети дешеві й наводяться за сигналом радіолокатора або лазерним променем, стоять на озброєнні багатьох країн світу.

І не тільки КБ «Луч» це вміє: у нас є розробники радіолокаторів, виробники модулів керування, радіодетонаторів і бойових частин.

Тому не варто в коментарях писати, як зазвичай, що ми нічого не можемо й у нас нічого немає. Можемо. І давно могли б створити ефективний український ЗРК проти «шахедного» терору. Єдине, чого нам бракує, — розумних людей із політичною волею. Та й «пиляти» гроші на збірці дронів-перехоплювачів із китайських комплектів значно простіше.