Українська земля перетравить москвинський людський перегній

Адмінкордон Херсонської області валився навстріч із тривожністю безлюдних селищ дикого Техасу. Кожен проїжджий намагався проскочити на швидкості лінію, де починалася територія suspens з атмосферою стрічок Гічкока. Її підсилювало сторожке передчуття небезпеки, бо з тім'я сусіднього пагорбу риб'ячим хребтом фосфорила окупована територія.

Птахи обачно не літали у бік ворожих блок-постів, а поодинокі автівки наражалися на зафарбований борд із суржованим написом "До зустрічі в аду". Бойкот природи був очевидним і замість сонця над дитячими майданчиками здіймалася руда земля. А за козирковим узвишшям розквартирувалася орда.

У хриплій колонці незлічений Альоша навалював звук битої пісні "Ласкового маю" і переймався айрановим голодом після алкогольного зневоднення. Перед зигзагом із бетонних блоків алтайський опричник зупиняв авта і змушував беззахисних вдягати на рукав білу стрічку. Він цілеспрямовано наражав їх на небезпеку, аби наші у бінокль сплутали цивіла з диверсантом та відкрили вогонь.

Розрізнені групи підрозділу зустрілися на дорожньому ошийку дорідного села. Агротягач волочив гаубицю Д-20, яка впродовж наступних трьох годин повинна була скласти укріплення ворога. І принагідно нажмурити пачку солдатів та  спалити кілька одиниць броні.

Хобот гармати – носій переваги. Специфікація зброї це завжди про інтимне. Калібр ніщо інше, як симптом темпераменту, а на полі бою – виразник ступеня нетерпимості, з якою прагнеш протиставити себе опоненту.

Брутальні, безпардонні, нестримні, бородаті знаходять себе в стихії 152-мм снаряду. Градація у бік зменшення маркує ступінь делікатності та лише снайперів можна назвати віртуозами філігранності та близького контакту.

Гірлянда зношених автівок із потрісканим склом тягнулася уздовж дороги.  Між білобоких хат колона спинилася в очікуванні відмашки рушати на передок. Смаглява обслуга важкої гаубиці тягнула дим тримаючи цигарку пальцями з жирним лоском соляри та графітки.

Панував розслабон і рівний подих перед початком роботи. Потік нірвани перекреслив різкий звук гальм командирського борту. Він звіддаля помітив, що у повітрі над бійцями висить ворожа пташка.

Висота польоту виказувала стиль роботи БПЛА "Орлан 10". А розмах крила нагадував ударного яструба з позицій окупованого Донецька, котрий минулої осені прицільно скинув 5 мін ЗМГ на дах нашої казарми. Під час ворожого наскоку врятував тісний бліндаж і дивом ніхто не загинув.

Командир відрухово перекрив дорогу і дав розлогими кулеметними чергами по пролітаючому фюзеляжу. Група, що супроводжувала його, вкладалася у цей вогонь і бубонці гільз сипалися на асфальт. Селяни зникли за парканами садиб, а степовий кишлак захлинувся пунктирною луною.

Негайно знятися (!), переміститися (!), розосередитися (!) – такою була первинна необхідність дій. Частини нашого підрозділу петляли в одноманітних кварталах великого селища українського півдня. Заплутавши слід ми не надали ворогові шанс навестися на нас, а після цього ми спливли з несподіваного боку.

Зусиллями бійців нашвидкуруч облаштувалася позиція і хижий хобот навівся на розташування супротивника. Після кількох виходів пристрілки важкий калібр влучно трепанував заслін супостата. У підсумку – заподіяв оптом смерть.