Українські виробники дронів залежать від китайських деталей попри локалізацію — AP
Повна заміна деталей західними аналогами може збільшити витрати на 60% і зменшити випуск.
Українські виробники військових дронів залишаються значною мірою залежними від китайської електроніки та інших критичних компонентів. Це створює ризик перебоїв у виробництві, якщо Пекін обмежить постачання або надасть перевагу російським замовникам.
Про це повідомило інформаційне агентство Associated Press.
Україна стала одним зі світових лідерів у розробленні військових безпілотників. Ці технології допомагають стримувати значно численнішого противника. Однак розвиток дронів, які суттєво посилили українські бойові можливості, виявив важливу вразливість. Їхні виробники залежать від електроніки з Китаю — одного з ключових союзників росії.
Найбільше Україна побоюється, що китайський уряд може суттєво обмежити доступ до необхідних деталей. Ще один ризик — китайські заводи можуть віддавати перевагу російським оборонним компаніям, які потребують тих самих компонентів.
Протягом останніх двох років Україна намагалася зменшити цю залежність. Вона розширювала внутрішнє виробництво та збільшувала закупівлі на Тайвані, у Європі й США. Це зменшило потребу в китайських електродвигунах, контролерах польоту та інших деталях.
Повністю відмовитися від китайського постачання поки не вдається. Постачальники із союзних країн не можуть зрівнятися з китайськими за цінами та виробничими потужностями.
«Якщо Китай припинить виробляти для нас… ми осліпнемо. Це найстрашніше», — заявив Андрій Таганський, один із керівників української компанії Odd Systems, яка виробляє озброєння та розробляє камери для дронів.
Китай уже кілька років посилює контроль за експортом безпілотників і пов’язаного з ними обладнання. Пекін пояснює це побоюваннями щодо затягування війни в Україні. Обмеження не зупинили надходження китайських компонентів до України. Проте вони спричинили затримки та збільшили витрати. Через це українські компанії дедалі частіше звертаються до посередників у третіх країнах.
«Китай має важелі впливу. Він може спрямовувати більше матеріалів до росії, одночасно обмежуючи постачання на Захід», — зазначив дослідник аналітичного центру RUSI Роберт Толлост.
У Міністерстві закордонних справ Китаю заявили, що Пекін дотримується «обачного та відповідального» підходу до військового експорту. Відомство виступило проти використання цивільних дронів у військових цілях і закликало шукати шляхи політичного врегулювання війни.
Українська індустрія безпілотників здобула міжнародне визнання завдяки передовим розробкам. Компанії проєктують і збирають системи, які змінили сучасну війну. Водночас виробництво багатьох матеріалів і компонентів для цих дронів не вдасться швидко перенести в Україну. За словами представників дванадцяти українських виробників, магніти, двигуни, мікросхеми, тепловізійні сенсори, акумуляторні елементи та інші складники досі переважно надходять із Китаю.
У разі повного переходу на західні аналоги зростання витрат може сягнути 60 %, а обсяги виробництва можуть скоротитися приблизно на стільки ж. Таку оцінку навів Олександр Яковенко з великої української оборонної компанії TAF Industries. Попри це, українські виробники вже поступово зменшують залежність від Китаю.
Розвиток власного виробництва має й додаткову перевагу під час виснажливої війни. Українські дрони та деталі до них можна модифікувати за кілька днів відповідно до термінових потреб фронту. Внесення таких змін у разі використання іноземних ланцюгів постачання може тривати місяцями, пояснив Артур Савчій, аналітик київського центру Serpens Center for International Security.
На початку 2024 року майже 90 % імпортованих Україною деталей для дронів надходили безпосередньо з Китаю. За перші вісім місяців 2026 року ця частка становила лише 28 %, свідчать дані української митниці. Проте зниження може бути менш суттєвим, ніж здається. Частину компонентів, які обліковують як імпорт із Польщі чи Чехії, найімовірніше, виготовили в Китаї та доставили через ці країни.
Україна може збирати акумулятори, але їхні елементи доводиться імпортувати. Для виробництва двигунів також потрібні іноземні магніти та мідь. Частину електроніки українські підприємства здатні виготовляти самостійно, однак китайські компанії виробляють її у значно більших обсягах і приблизно вдвічі дешевше.
Особливо помітна залежність у виробництві тепловізійних камер. Українські компанії самі проєктують ці камери. Водночас вони використовують імпортні сенсори, які виявляють інфрачервоне випромінювання, а також лінзи, які не можуть виготовляти в Україні. Одним із ключових матеріалів для виробництва цих лінз є германій. Китай має його у великих обсягах, тому китайські лінзи значно дешевші за європейські аналоги.
США та європейські країни також виробляють сенсори. Однак більшість цієї продукції використовують на власних ринках. За словами Таганського, Україна могла б виготовляти тепловізійні камери повністю з європейських компонентів. Перешкодами залишаються ціна та обмежені виробничі потужності. Європа випускає приблизно 600 тисяч тепловізійних сенсорів на рік, тоді як потребу України він оцінює в 4 мільйони. Тому частина китайських деталей залишається незамінною.
За оцінками експертів, росія залежить від Китаю ще більше, ніж Україна. Частково це пов’язано із західними санкціями, які обмежують її доступ до інших ринків. Водночас Москва не ризикує опинитися в ситуації, коли її союзники в Пекіні віддадуть перевагу українським замовникам. Конкуренція за замовлення на тих самих китайських заводах створює для України ще одну небезпеку. Інформація про її потреби може стати відомою противнику.
Із 2023 року Китай кілька разів посилював контроль за експортом дронів і пов’язаних із ними компонентів. Через ці обмеження українські компанії втратили можливість безпосередньо закуповувати в китайських виробників окремі цивільні безпілотники великої дальності, двигуни, камери й обладнання для отримання інфрачервоних зображень.
