В цей день на Полтавщині народився автор легендарного роману «Холодний Яр» Горліс-Горський
«Коли я впаду... мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце»...
14 січня 1898 року в Демидівці на Полтавщині народився Юрій Юрійович Городянин-Лісовський, псевдонім Горліс-Горський, у підпіллі Залізняк, Горський, Горлиця; — український військовий і громадський діяч, старшина Армії УНР, розвідник, письменник.
Який написав шедевральний і ще недостатньо оцінений нашими сучасниками роман — «Холодний Яр».
І попри його значні військові звитяги під час першої та другої світових воєн, Горський увійшов у історію передусім завдяки своєму письменницькому таланту, на чому ми й наголошуємо.
Юрій Юрійович Городянин-Лісовський
Але спочатку згадаємо початок бойового шляху Юрія, який одного дня і привів його в Холодний Яр.
Юрій Городянин в роки Національної революції — хорунжий Богданівського полку Запорізької дивізії, до якого вступив у віці 20 років...
А сама історія знайомства хорунжого армії УНР з Холодним Яром сталася випадково. Але що таке випадковість як не кимось спланована закономірність. Мабуть, то була доля...
На початку лютого 1920 р., під час Зимового походу, коли Запорізька дивізія перебувала в околицях Холодного Яру, Юрій занедужав і лишився на лікування в Мотронинському монастирі, де в той час розміщувався штаб полку гайдамаків Холодного Яру.
Після лікування мав наздоганяти свою частину, та холодноярівці, яким бракувало старшин з військовим досвідом, переконали його лишитися.
Обравши прізвисько Залізняк, Лісовський прийняв призначення осавулом 1-го куреня полку гайдамаків, ставши одним з найближчих помічників курінного Івана Петренка та Головного отамана Василя Чучупаки.
Пізніше, у своєму знаменитому романі Горліс-Горський писав:
«Я вже й сам добре усвідомив собі, що коли дві нації борються, то білі рукавички мусять бути скинені. За п'ять років на фронтах довелося розрубати в бою не один череп… але що можна піднести шаблю на ворога, який уже кинув зброю, що ворог лише мертвий перестає бути ворогом, з цим я погодився лиш тепер, на цьому клаптеві української землі, який треба було відстояти — або загинути».
На власному прикладі Лісовський переконався, що гуманізм до ворога обертається новими жертвами: так, він подарував життя полоненому начальнику міліції, відпустив його, а той «віддячив», викликавши телеграфом з Єлисаветграда полк червоної кінноти. Бій завершився великими втратами для Холодноярців.
Навесні 1921-го за наказом підпілля прибув до Львова на зустріч з генерал-хорунжим Юрком Тютюнником.
Ставши зв'язковим уряду УНР, навесні 1922-го, повертається в окуповану більшовиками Україну. Підпільну роботу — під псевдонімом «Горський» — провадив спочатку у Києві, а потім на Поділлі.
Та незабаром Юрія було заарештовано. Довелося провести 8 місяців у «тюрподі» Вінницького ГПУ. Чекісти не спромоглися довести його вини і 16 грудня 1923 р. звільнили з-під варти.
За завданням українського підпілля Горський дав згоду працювати в агентурному апараті ГПУ. За пізнішим висловом одного з найдосвідченіших керівників Подільського ГПУ Галицького, Горський провалив не одну чекістську операцію.
У 1924-му підпільник знову потрапив арешт. Більшовики «оцінили» антикомуністичну підпільну роботу Юрія на Поділлі 15-ма роками ув'язнення.
Згідно з системою психіатричного впливу щодо дисидентів протягом кількох років утримується в тюремній лікарні. За цей час пізнав тюрми рідної Полтави, Вінниці, Києва, та Херсона. Згодом переведений до Херсонської психіатричної лікарні, звідки і втік у квітні 1931 року.
У квітні 1932 року, після довгих мандрів Радянським Союзом, перейшов кордон і опинився у Рівному.
А потім була Галичина, де він проживав у Львові, Багатківцях, Плугові.
Зокрема, проживаючи у Багатківцях в місцевого священника о. Василя Їжака, відвідував місцеву читальню, де розповідав про життя українців за Збручем.
У Львові ж його, нарешті, знайшла слава.
У жовтневому числі 1932 р. видавництво «Літопис Червоної Калини» надрукувало статтю Горліс-Горського «Холодний Яр», а з наступного числа почалася публікація журнального варіанту його найголовнішого твору — «Холодного Яру» — під назвою «Рік в Холодному Яру».
У листопадовому числі «Літопису Червоної Калини» 1934 року Горліс-Горський оголосив, що припиняє журнальну публікацію твору «Холодний Яр говорить». Наприкінці того ж 1934 року виходить окрема його книга, які пізніше неодноразово перевидавалися.
«Холодний Яр. Воля України — або смерть!» — документальний фільм про визвольну боротьбу українських повстанців проти російських окупантів 1918-22 рр. Знятий за мотивами роману Юрія Горліс-Горського.
Зазначимо, що існують численні свідчення, що для молодого покоління українців з ОУН, що мешкали на Заході України книга Горського стала настільною.
Ба більше, постаті борців з Холодного Яру стали для молодих, героїчних і схильних до самопожертви членів ОУН — прикладом для наслідування.
Зазначимо, що у романі Холодний Яр описана «одна з найяскравіших сторінок Визвольної боротьби в Україні. Це живий приклад, як невеликі числом, але незламні духом можуть успішно боротися з незрівнянно сильнішим ворогом».
Можна дійсно вважати гідним найвищих висот людського духу. те, що після того, як радянська Росія захопила Україну, над Дніпром, на відносно невеликій території, існувала «Холодноярська Республіка», яка під українським національним жовто-блакитним прапором УНР та чорним прапором Холодного Яру, на якому було написано: «Воля України — або смерть!» вела запеклу збройну боротьбу за Українську державу аж до 1922 року. Нагадаємо, то були села в околицях Холодного Яру на Чигиринщині.
Події відбуваються на теренах сучасних Черкаської, Кіровоградської та Вінницької областей, у Києві, Полтаві й на території тодішньої Польщі.
Отже, читаймо (або слухаємо аудіо книги) Горліса Горського, бо одного дня, перефразовуючи автора роману, рідна земля, на прикладі і крові героїв виростить траву для коня того, хто стане на їх місце...
