В Офісі Генпрокурора завівся доктор філософії
Найскладніше для прокурорських пройдисвітів – це вибрати тему дисертації, щоб щось варнякати під час її захисту.
«Реформа прокуратури», яка двічі – у 2015 і 2019 роках – була проведена в Україні під егідою посольства США, дала цілком очікувані наслідки. По-перше, з’явився невеличкий, але галасливий, прошарок професійних громадських активістів, що нажили свої статки на обслуговуванні цієї «реформи». По-друге, прокуратура, втративши наглядові повноваження, взагалі припинила виконувати будь-яку суспільно-значущу роль, зосередившись на задоволенні майнових апетитів верхівки Офісу генпрокурора, ДБР, Офісу Президента й все тих самих професійних громадських активістів.
Саме тому чесні й непідкупні ЗМІ, що перебувають на утриманні все того ж посольства США, час від часу здіймаючи ґвалт на тему незаконного збагачення вже колишнього заступника генпрокурора Вербицького, заступника директора ДБР Удовиченка чи голови Антимонопольного комітету Кириленка, ніколи не розповідають, завдяки чому високі достойники нажили свої статки. А, між тим, і їжаку зрозуміло, що для торгівлі державними інтересами в таких масштабах має діяти організоване злочинне угруповання під егідою Офісу Президента. При цьому звільнення 1 липня 2024 року Вербицького з адміністративної посади заступника генпрокурора аж ніяк не вплинуло на грошові потоки, що стікаються до Офісу генерального прокурора – Вербицький як був гаманцем Костіна, так ним і залишився.
Як приклад того, у який спосіб Вербицькому вдалось назбирати гроші для купівлі таунхаусу в елітному котеджному містечку «Коник» та бізнес-центру (під виглядом дачного будиночку) в Одесі, можна навести бурхливу діяльність спільника Вербицького – начальника управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генпрокурора Олександра Таркана, який розпродає кримінальні провадження на всі боки.
13 червня 2024 процесуальний керівник Станков О.П. за вказівкою Таркана визначив підслідність кримінальних правопорушень у провадженні №72022000410000003 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України за детективами Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Полтавській області. А за три місяці до того, 14.03.2024, року до матеріалів провадження №72022000410000003 було приєднане кримінальне провадження № 42022170000000036 за фактом вчинення службовими особами ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191 КК України.
Очевидно, що Миколаївський глиноземний завод має до Полтави таке ж відношення, як Вербицький до репутації чесного і непідкупного прокурора. Це стара прокурорська схема: сховати одне кримінальне провадження в іншому і там його поховати.
Бенефіціарним власником ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» є друг Путіна російський олігарх Олег Дерипаска, який через своїх представників в Україні «порішав» з Вербицьким і Тарканом тихенько, у порушення вимог статті 218 КПК України, сховати це провадження в Полтаві й там через місцевий суд зняти арешти на майно. Суддя Київського районного суду м. Полтава Жанна Кузіна призначила на 17 липня о 14 год. 30 хв. розгляд скарги адвоката в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» про скасування арешту майна (справа №552/4119/24). Можна не сумніватись, що Жанна Василівна скасує арешт. Інше питання: навіщо детективи БЕБ і прокурори з управління Таркана 2 роки мутузили це провадження і в результаті приєднали його до іншого, щоб через менше ніж три місяці скинути на поховання з порушенням територіальної підслідності?
Складається враження, що обслуговування північних сусідів – це, взагалі, спеціалізація Управління, яке очолює пан Таркан. Раніше ЗМІ (не чесні та непідкупні, а звичайні) чимало писали про те, як Таркан і підлеглі йому прокурори Стадник, Станков і Образенко виводили з-під санкцій російське майно, зокрема вагони з добривом, але особливо зухвалою виглядає історія з ТОВ «Брокард-Україна», що належить громадянці Російської Федерації (якщо кому цікаво, як Таркан і Ко допомогли ТОВ «Брокард-Україна» вийти з-під санкції – з цього приводу є чимало розповідей на просторах Інтернету).
Але оскільки зараз прокуратура реформована, то й торгівля справами відбувається з видумкою та посиланням на останні досягнення науки. А, як відомо, ніхто більше, ніж прокурори, не любить до нестями хизуватись науковим ступенем доктора філософії.
Найскладніше для прокурорських пройдисвітів – це вибрати тему дисертації, щоб щось варнякати під час її захисту.
Вибір теми – це найскладніша справа у випадках, коли дисертація становить суцільний плагіат. А ось начальник управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора Олександр Таркан, як професійний корупціонер, обрав тему, у якій тямить – корупцію. Назва наукової праці цього прокурорського достойника звучить наступним чином:
Замість себе, коханого, Таркан окреслив корупційні пригоди поліцейського. Коли читаєш ці нетленні рядки, то хочеться плакати: «наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших комплексних монографічних досліджень в Україні, в якій на основі комплексного підходу, чинного законодавства та сучасної правозастосовної практики було здійснено науковий аналіз механізму прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою органу поліції, а також діяльності з виявлення та розслідування кримінальних правопорушень вказаного різновиду і розроблено окрему криміналістичну методику їх розслідування».
Науковою новизною корупційних витівок Таркана вже давно займається НАБУ, як раз вивчаючи ретельне втілення на практиці механізму прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди самим Тарканом за закриття кримінальних проваджень, що розслідувались детективами БЕБ, а також процесуальні витівки з ручним арештом майна та його наступним скасуванням. НАБУ там стільки новизни задокументувало, що вистачить на декілька поколінь наукових досліджень та десятки томів дисертаційних кримінальних проваджень.
Але, незважаючи на наукову обізнаність Таркана в досліджуваній тематиці, без фальсифікації та плагіату не обійшлось. Таркан привласнив авторство низки юристів, що писали свої праці задовго до самого Таркана, і шановна читацька громадськість може в цьому переконатись:
– Андрейко Ю.О. у 2020 році в Національній академії внутрішніх справ захистив дисертацію «Проведення слідчих (розшукових) дій під час розслідування одержання неправомірної вигоди службовою особою»;
– доктор юридичних наук, професор, проректор з наукової роботи Національної академії внутрішніх справ Чернявський С.С. у 2015 році в журналі «Вісник кримінального судочинства», № 1, опублікував статтю: «Особливості розслідування одержання прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»;
– колектив авторів Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ у 2020 році видав методичні рекомендації на тему: «Алгоритм дій працівників підрозділів стратегічних розслідувань при виявленні та документуванні кримінальних правопорушень із прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»;
– кандидат юридичних наук, заступника директора з наукової роботи Державного науково-дослідного інституту митної справи Пунда О.О. у 2014 році опублікував дисертацію: «Особливості початкового етапу розслідування кримінальних проваджень за фактами прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»;
– кандидат юридичних наук та один з найвідоміших суддів Солом’янського району Києва Бобровник О.В. у 2017 році у журналі «Вісник кримінального судочинства», № 3, опублікував статтю: «Доказування слідчим прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у досудовому розслідуванні».
Дослідження й публікації цих авторів стосувались питань розслідування і доказування за фактами прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, а Таркан переписавши їх, додав до словосполучення «службовою особою» слова «органу поліції» та видав їх за свої, ще й написавши про нібито новизну своїх досліджень. І в жовтні 2021 року захистив дисертацію, отримавши наукову ступінь доктора філософії в галузі права.
Але працівники поліції довідавшись, що Таркан, у якого муха в Управлінні безоплатно не літає, паплюжить їхню репутацію та, знаючи про витівки цього пройдисвіта в часи коли він працював у прокуратурі Харківської області, 14 березня 2024 внесли до ЄРДР відомості за цим фактом за №12024226240000235 за ч. 1 ст. 358 КК України. Наразі досудове розслідування здійснюється Харківським районним управлінням поліції №3 ГУНП в Харківській області.
Звісно, підслідність у кримінальному провадженні 12024226240000235 необхідно було б визначити за слідчими ДБР, доручивши здійснення процесуального керівництва в ньому прокурорам Генеральної інспекції, бо Таркан вчиняв злочин, використовуючи своє службове становище і козиряв навкруги «ксивою», щоб отримати наукову ступінь. Але то якби в Україні існувала прокуратура, як наглядовий орган. Тож зараз на Харківське районне управління поліції №3 ГУНП в Харківській області більш сподівань, ніж на генерального туриста Костіна.
Джерело: Хроніки Українських Йолопів
