Венедіктова: прозріння чи «ви тут не стояла»?

До будь-кого з випадковостей, скількома би відсотками їх не ощасливив бубочка, ставимось, як колись Маяковський ставився до «разних прочіх шведів». Перепрошуємо у гарної скандинавської спільноти, то глашатай у революційному шалі не мав рації. Ми шведів любимо, у нас і прапори майже однакові.

Розуміння українського посполитства з його мрією про крайню хату важко дається навіть професіоналам – знаним метрам із сапієнсним огромом не вистачило двох років на з'ясування  причин національного схиблення.

Принаймні, проблема мотивації обрання отаманом сцикуна-ухильника, базарного блазня, напівписьменного пацана з не найкращих підворіть совкового минулого, бонвіана з бонапартистськими замашками, ментально і етнічно чужої місцевій локації шоу-цяці залишається актуальною темою для курсових робіт студентства психолого-неврологічного спрямування.

Щось не чути пана Бебика, пам'ятаєте, як той псевдопрофесор вантажив наші мізки міфами про Перуном обраний український нарід, котрий першим, ще до Адама, звабив Єву, першим викресав вогонь, винайшов колесо, відро і айфон, осідлав коня, приручив кота й одягся у шаровари?

У контексті схиблення і наступна претензія. Замість того, щоби у загальних лавах перейматися кількістю майонезу в доброму старому олів'є та вибором оселедця «під шубу», дещиця поселянства скоцюбилася у позі роденівського мислителя – плановою чи позачерговою за власний рахунок є несподівана відпустка генеральної прокурорки Ірини Венедиктової?

Тут два припущення. Перше меркантильне – панянку зі звіздами на плечах поманив передріздвяний розпродаж кольє і хутра на Єлисейських полях, чи де там Європа концентрує наших заскочених ідеологією «Сватів» дамочок. Рвонула й наша наввипередки з губатими шльондрами з оточення тлустих світу на схід від митниць Євросоюзу. І, за великим рахунком, це було б, принаймні, пояснимо. Трохи й заздрісно – «живуть ще люди».

Друге припущення фантастичніше. Бо у разі його справдження під загрозою обвалу опиниться усе шапіто, напнуте над країною. Адже в параметрах лише половини зе'каденції лягли вже такі стовпи вованової вертикалі як Богдан, Гончарук, дебіл М, Фокін з онукою, Разумков, Сівохо, Мендель, Гордон з Комаровським і Аваков з Гогілашвілі.

Тому, якщо услід Рябошапці прозріє ще й 200-відсоткова Венедіктова, залишаться підгнилі пасинки (приставка до основної опори) на кшталт арахаміїв, котлет, почесних залізничників і групи обчухраних Корнієнком (хі-хі) корабельних сосен.

Щоправда, на пасинках там тримається вентилятор з лайном, основну ж зелену конструкцію фотографів і весільних тамад тримає на плечах атлант Єрмак, за сумісництвом Шостий (не плутати з «патронатною шестьоркою» М. Левченко), він же – Тімофєєв (за версією Г. Москаля), він же – Козир Кремля, він же – офісний Скоросшіватєль. Деталі пояснює The New York Times.

І якщо вже з американським журналістом отаким ділиться Дмитро Разумков: «Ми прийшли на комедію, а закінчили переглядом фільму жахів. Це зовсім не смішно», то, очевидно, що час повертатися до спільноти притомних і тим поведеним, котрі вважають елементарну думку «брєдом».

В історії з оголошенням Порошенка державним зрадником ви що, чекали чогось іншого від зашуганого Зе? Недолугість була абсолютно логічною – у нього вечірні скарги першій леді на п'ятого папередніка заміняють прелюдію.

Згадуймо, панове. Ірина Валентинівна на своєму висвяченні на головну опричницю урочисто заприсяглася партії шаурмістів власноруч задушити ненависного «братовбивця і пожирателя невинних донбаських немовлят» (цитуємо тоді ще пошуковувачку Венедіктову: «…все, що може бути швидко і законно завершене, буде швидко і законно завершене. Немає можливості довго розбиратись»).

І ось на тобі: баба з воза! Кобилі точно від цього не легше. Бо вчинок генеральші – не дзвіночок Зе і його команді, а сніг їм на голови! Те, що підозру Порошенку підписав ситуативний «в.о. генпрокурора»  ̶  дуже негарна міна при явно невдалій грі. По кому-кому, а по причині усіх вовунчикових негараздів повинні стріляти перші номери!

Можна лише уявити як мордували того заступника Венедіктової Олексія Симоненка, щоб він повісив на П'ятого ярлик головного українського терориста! Там без паяльника в табу не обійшлося.

Влучно прокоментував цей підпис адвокат Петра Порошенка Ілля Новіков: «Професійне самогубство вчинив заступник генпрокурора Олексій Симоненко. Співчуття колегам, друзям та рідним можна надсилати на адресу: Київ, Різницька, 13/15».

Атож, пані, котра вистрибом прошмигнула кар'єрними щаблями аж до Офісу ГПУ (то Фройд щось хоче сказати? ГПУ, ГПУ…), видать, ще та пройдоха, своїм раптовим зникненням спростувала сумніви – законних підстав для підозри ексу-5 таки немає і сезон ісходу пацюків із зеленого «титаніка» триває.