Вермер Делфтський: творець краси поза межами часу і простору
Тривалий час побутовий живопис лишався справою невеликої групи митців. І тільки Йоанніс Вермéр (1632-1675) зумів зламати цю традицію.
Славетний нідерландський художник і жанрового портрета впродовж багатьох століть по своїй смерті залишався невідомим. Вермер та його роботи були знову відкриті лише в 1866 році, коли французький дослідник живопису Теофіл Торе (Бюрґер) опублікував про нього монографію, спровокувавши жвавий інтерес широкого загалу.
За життя Вермеру дорікали, що він витрачав на служниць те, що слід зберігати для Богородиці. У ті роки — а це, середина XVII століття, розквіт Північного Відродження — ультрамарин був дорогим і традиційно використовувався художниками для вбрання Діви Марії.
В силу «маргінально впливових» зв'язків художник-натурист мав доступ до заморського пігменту й зчаста використовував його для вбрання простолюдинок. Наприклад, сукні на картині «Любовний лист», «Майстерня художника» чи тюрбану для «Дівча з перлиною-сережкою».
Йоанніс (або також Ян) Вермер особливим чином використовував синій колір. У ранніх його роботах є блакитна смальта та азурит. Однак митець відмовився від них на користь дорогоцінної синьої ультрамаринової фарби, в якій виявив чудові властивості.
Ультрамарин — барвистий пігмент із тонко перетертого напівдорогоцінного каменю лазуриту, змішаного з оліфою. Лазурит привозили до Європи із передгір'я «даху світу» Паміру, камінь був дуже цінний і дорогий, пігмент із нього був складним у приготуванні, але давав стійкий яскравий синій колір.
Художники використовували його дуже економно, завдаючи тонкими шарами. Але Вермер використовував цей пігмент набагато ширше, бо політ його думки перевершував світогляд сучасників: він змішував його із білилами, і додавав майже всі інші відтінки.
Домішки ультрамарину виявлені у білих тканинах, зеленому листі, чорних плитах підлоги, і навіть у тінях яскраво-червоної сукні на картині «Дівчина з келихом вина». Саме присутність дорогоцінного пігменту лазуриту забезпечувала неймовірний ефект денного світла, яке не вміли так зобразити сучасники Вермера.
15 грудня 1675 року славетний художник-експериментатор пішов із життя. Вермер — один із найвидатніших портретистів «Золотого віку голландського живопису» рівня Рембрандта, батька і сина Брейґелів, залишивши по собі чималу творчу спадщину.
