Від зомбі-апокаліпсису до Канн: кінематографічний шлях Імоджен Путс
Лауреатка British Independent Film Awards пройшла шлях від підліткових ролей до головної героїні режисерського дебюту Крістен Стюарт.
Імоджен Путс — британська акторка, яку глядачі пам’ятають за фільмами «28 тижнів потому», «Центуріон», «Я вбиваю велетнів», «Віваріум» та «Батько». Її фільмографія поєднує історичні стрічки, психологічні трилери, горори й незалежні драми.
Акторка народилася 3 червня 1989 року в Лондоні. Зніматися почала ще підліткою, а однією з її перших помітних робіт стала роль Теммі в постапокаліптичному горорі «28 тижнів потому» 2007 року. Ця стрічка принесла їй номінацію на премію British Independent Film Awards у категорії найперспективнішого дебюту.
Згодом Путс зіграла у фільмах «Джейн Ейр», «Нічка жахів», «Need for Speed: Жага швидкості» та «Зелена кімната». У біографічній драмі Майкла Вінтерботтома «The Look of Love» вона втілила Деббі Реймонд — доньку британського підприємця Пола Реймонда. За цю роботу 2013 року акторка отримала British Independent Film Award за найкращу жіночу роль другого плану.
У фантастичному трилері «Віваріум» Путс зіграла разом із Джессі Айзенбергом. Їхні персонажі — молода пара, яка шукає власне житло й опиняється в пастці серед однакових приміських будинків. У драмі Флоріана Зеллера «Батько» акторка виконала роль доглядальниці Лори, долучившись до акторського ансамблю з Ентоні Гопкінсом та Олівією Колман.
Серед її пізніших робіт — головна роль у «Хронології води», повнометражному режисерському дебюті Крістен Стюарт. Екранізацію автобіографічної книжки письменниці Лідії Юкнавіч представили в програмі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю 2025 року. Це історія про пережите насильство, залежність і пошук власного голосу через літературу.
