Ворог нахабніє, і завдає ударів гіперзвуковими ракетами серед білого дня.

Їм треба багато жертв, потрібна паніка, потрібна демонстрація сили, щоб поставити нас на коліна, і повернути в стійло відроджуваної російської імперії.

А нам потрібна дальність.

Гіперзвукові «Онікси», «Кинджали», квазібалістичні «Іскандери» роблять в Оренбурзі, Воткінську, Іжевську, і на інших підприємствах (у нас все записано) на відстані 500-1500 км від наших кордонів.

Тому розробка і виробництво ударних дронів на дальність 1500-2000 км має стати архіважливим державним завданням.

Тут усе не так просто, як із дронами FPV (хоча і з ними все дуже непросто, якщо робити правильно, а не на кухні). Але далекобійні дрони не те що на кухні, навіть у гаражі не спаяєш. Потрібні гроші, фахівці, виробничі потужності, забезпечення безпеки виробництва і застосування.

Це треба робити, створювати так само, як створювали колись американці атомну бомбу в проєкті «Мангеттен». А не чекати, коли «сліпа рука ринку» все зробить сама, коли хтось зробить, і принесе готове рішення за дозволені 25% прибутковості на безпілотних проєктах.

Будете чекати — ворог розбомбить усе, навіть ваші комфортні офіси і глибокі бункери на Печерську.