«Я тут оккупант…»

Світлина анонсу − з Херсона. Буквам бігборду наш Херсон не повірив, оговтується від цинічного змісту тих двох рядків. Орда ж, уся до ноги останнього бурята, рядками брутально прикриває патологічну ненависть до українців.

Ненависть звірячу, зрощену дідько знає на чому, одвічну, часами було й приховану, а зараз виставлену напоказ усьому світові. Свідомо суне щурячими лавами на «єдіноє целоє» вбивати, палити, красти, ґвалтувати…

Все ще мовчиш, родино з Кемерова? Мовчу, води не сколочу? Твоє мовчання – сокира, занесена над пам'яттю …

Один, два, три, чотири… тринадцять. Прийшли до тями. Опінійствуємо.

«Я тут оккупант, никто меня сюда не звал». Дневник российского инженера, который месяц работал в Мариуполе»  ̶ текст на умовно об'єктивній рашистській «Медіазоні», який нам упав ув око, і ми його не те щоб рекомендуємо для прочитання, а так – повідомляємо, що він є за посиланням.

Менше з тим. Трохи задовге одкровення простого глибинного роботяги – з любов'ю до братів наших менших (виписав собачого корму з «орди-материка» для підгодівлі нацистського алабая), творчою натурою (придбав старий плівковий «Зеніт» для зйомки маріупольських руїн), схильністю до побутового алкоголізму (попри контроль і ризик отримати або в лобешник, або повістку, проніс флягу на будівництво), демонстративно випнутою емпатією до знищеного міста і його людських решток (вагається – чи колаборантка місцева жіночка, що столує командирований набрід) – стандарт пофігізму.

Деталі – за посиланням. Хто колись прочитав усю толстую «Войну і мір», осилить і щоденник.

Так ось, після осилення сповіді командированого інженера ми знову упіймалися на чим далі виразнішому душевному потемнінні – і на йоту не торкає пафос глибинного ітеерівця!

Це твоє, паскудо, «власть знаєт, что дєлаєт» і спустило з цепу навіжене кадебістське щеня. Це ти з «особливою руською душею» і зайвою хромосомою випестував імперський режим маніяків. Це твої єдинокровні добровільно, з тваринною хіттю вбивають наших краян, і наша кров не тільки на пазурах щура, іклах придворних табакі – кров вільнянського янголятка скапує з твоєї кінцівки, сучий «пацифісте».   

Ти, падлюко, щоб відкосити від однозначно трагічнішої перспективи бути чмобіком, приперся «відновлювати» знищене твоїми колегами-фашистами українське місто!!! Пащекуєш про дітей на велосипедах, темінь на вулицях, спокійне море?!

Знову біліють очі… Один, два, три…  тринадцять… Не спрацьовує... … двадцять, двадцять один. Відпустило.

Будете гудити, але сьогодні навіть й співчуття до пса з рашистського щоденника, який страждає від кліщів, в нашій середині випалене до пейзажу «Дюни» − суха, безнадійна порожнеча.

Після всього, зробленого оцими «інженерами» в наших садках і хатах, з нами і нашими дітьми, онуками, з нашим життям, повторюємо як мантру, як анафему, як заклинання: будьте ви навіки прокляті!

Каються вони – «непрохані окупанти», прості роботяги, відряджені «відбудовувати знищений Маріуполь»!

Й оцей белетризований садомазохізм «простого інженера-будівельника» на руїнах Маріуполя − локшина на рязанські, забиті скабєєвщиною вуха. Руські хочуть вбивати і роблять це підкреслено і з насолодою. Який Фрейд? Тут і лавров не валявся! Відтак вихід у притомного світу один – рашку треба касувати. А після того, як це зроблять ЗСУ (з західною поміччю), прикидати – що діяти з федеральними округами та їх насельцями.

Не скигліть, в осяжному майбутньому прощення вам і вашим зомбенятам не буде. Тьху, мразота.

P.S. Затишними кухнями США, Німеччини та Ізраїлю, де зручно отаборився російський системний лібералізм, вчора прокотилася могутня хвиля мітингів, маніфестацій і хресних ходів на підтримку результатів останнього закритого соціологічного опитування федеральної служби охорони (ФСО) рф.

Й хоча мітинги, маніфестації і ходи вже традиційно були одиночними, перезбуджені їх учасники в єдиному пориві, зі сльозами крокодилової радості на просвітлених ликах гордо тримали в одній руці надкушений чизбургер в іншій - плакат:

І чому ви радієте, гниди?! На західних харчах ваші умовно демократичні кукухи зовсім розлінились – не дотумкують до очевидного: до предмету «мирних переговорів»! ФСО на догоду щуру не запитало у поголовно хворих мас – чий Крим, коли орда залишить Україну, якою буде і коли розпочнеться процедура репарацій, яким буде формат Нюрбергу.2, коли і де відбудуться його засідання?

Дожовуйте чизбургери. Оті стовпчики на скріні очевидно протилежні вашим impotent-фантазіям.

Ще раз тьху на вас, прокажені. Згинь, наволоч.