Як Арестович і Ко ледь не здали Україну в перші дні вторгнення

До речі, якби СБУ і контррозвідка не були під контролем кротів, то зараз би вже вели розслідування: хто на другий день вторгнення призначив Арестовича — людину, яка ненавидить Україну, — до української переговорної групи, що мала вести перемовини з росіянами в Білорусі?

Цей чувак ненавидів українців (або, як він каже, «бандерівців»), хотів здати путіну чотири області та Крим, відмовитися від курсу на НАТО і ЄС, а також зробити так, «щоб Україна ніколи не могла становити загрозу Росії».

Але тут є нюанс. Останній пункт — «щоб Україна не становила загрози росії» — на переговорах у Білорусі (які потім перемістилися до Стамбула), як згодом з’ясувалося, означав, що Арестович і Ко погоджувалися на вимогу московитів знизити чисельність ЗСУ. Тобто фраза Арестовича в інтерв’ю Собчак — «Україна не становить загрози рф» — у березні 2022 року означала цілком конкретні речі: скорочення кількості особового складу ЗСУ та одиниць військової техніки. Орки наполягали на 85 тисячах військових, а українська делегація — на 250 тисячах.

Коли це стало відомо, Арестович у 2023 році вішав лапшу своїм адептам:

«Ми сказали їм: «250 тисяч лічного состава — ето максімум, на которий ми снізім, на што ви, рєбята, можете надєяться! Потому что чіслєность украінской армії в мірноє врємя как раз і єсть 250 тисяч. Ми просто ржалі ім в ліцо! Столько насмєялісь!» (с)

Радник Єрмака робив вигляд, що «ржав руським у лице» і «хитро обводив їх навколо пальця». Але насправді член української делегації, який відверто ненавидів Україну, фактично грав проти неї. Він, можливо, й «ржав руським у лице» — але швидше разом із ними сміявся з нас. Із його ж слів можна зробити чіткий висновок: він схиляв українську делегацію до поступок ворогу. Робив те, про що тепер каже Собчак — щоб «Україна ніколи не становила загрози росії».

Ото б нареготалися ці «господа» з нас, якби росіяни через два-три місяці після підписання такого «гарного» договору швидко перегрупувалися після розгрому під Києвом, наростили чисельність свого війська до 500 тисяч і вдарили по роззброєних ЗСУ. Ото був би «сміх»…

Фактично хтось організував банду зрадників, і вони в Стамбулі парафували саме такий сценарій.

Як так сталося, що в тій делегації опинилися персонажі, на яких ніде ставити клейма? Окрім імперця-дугінця Арестовича — ще й Арахамія, який перед нападом убаюкував українців заявами, що «CNN гірші за Скабєєву»; Подоляк із братом-ГРУшником; «найкращий міністр оборони» Рєзніков, який допустив (чи організував?) розкрадання армії; застрелений СБУшниками Кірєєв — шпигун рускіх чи агент Буданова; і, як «вишенька на торті» з лайна, старий ватний антинатівець О. Чалий, який ще за Кучми підсовував на підпис Будапештський акт — фактичну капітуляцію.

Хтось організував цих «достойників» у банду зрадників і в перші дні вторгнення відправив «захищати інтереси держави» на переговори з ворогом. Що вони всі разом і провалили.
Не вдався їм цей план лише тому, що українські «селюки-Миколи», яких зневажає Арестович і ця категорія швалі, просто пішли й дали рускім звизди.

А якби не ця «сільська культура», то зараз би ті «городські паничі» вже цьомкалися з рускімі — як Арестович лобизався з Собчак.
А нас із вами вони саджали б у тюрми. Бо в тому договорі, підготовленому в Стамбулі, була ще одна цікава деталь — кримінальна відповідальність «за прославляння нацизму й пов’язаних з нацистськими організаціями». Тобто — для нас із вами.

Арестович ненавидить бандерівців.

Але й Зеленський якось жартував: «Я в Москве всього пару дней, а вас, бандеровцев, уже нємношко нєнавижу».

То чи не через цей «жарт» контррозвідка досі не шукає організатора?

Джерело