«Як черві» (с)
Як заступник помічника держсекретаря США закривав «справу про рюкзаки Авакова».
12 липня 2021 року в Україну прибув заступник помічника держсекретаря США Джордж Кент, який буде керувати американським посольством у Києві до призначення нового посла. Кент вважається глибоким знавцем українських корупційних схем завдяки тому, що з 2004 до 2007 року він обіймав посаду заступника керівника політичного відділу посольства США в Україні, а з 2015 до 2018 року був заступником голови місії США в Україні. Тож не дивно, що зразу ж по прибутті до Києва Кент зустрівся зі своїм давнім соратником, міністром внутрішніх справ України Арсеном Аваковим, який, зі слів колишнього посла США в Україні Марі Йованович, повідомляв у американське посольство інформацію, що становить інтерес для спецслужб Сполучених Штатів. На подяку за це Кент допомагав Арсену Борисовичу в непростій справі набивання кишень.
Зокрема, як засвідчили так звані «акваріумні записи», зроблені в кабінеті колишнього керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, саме Кент наказав Холодницькому та директору НАБУ Ситнику закрити «справу про рюкзаки Авакова» – кримінальне провадження, розпочате Головною військовою прокуратурою у зв’язку з тим, що син Авакова постачав Національній гвардії України через фіктивну фірму неякісні наплічники за завищеною ціною.
З нагоди прибуття Джорджа Кента до Києва, нагадуємо подробиці того, як він закривав «справу про рюкзаки Авакова».
17 грудня 2020 року Національне антикорупційне бюро України у своєму телеграм-каналі повідомило про трагедію, що сколихнула все прогресивне людство: у Львові вночі невідомі зловмисники підпалили автомобіль детектива НАБУ.
«Приватний автомобіль («SKODA OCTAVIA » 2012 р.в.) суттєво пошкоджено. Не виключаємо, що це може бути пов’язано з професійною діяльністю нашого співробітника. За цим фактом слідчі Національної поліції внесли відомості до ЄРДР (ч.2 ст.347 КК України). НАБУ розраховує на оперативне та результативне розслідування злочину. Просимо свідків, які володіють інформацією щодо цих подій звертатися до Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області».
А за лічені хвилини по тому рекламна фірма під пишномовною назвою «Центр протидії корупції», яка обслуговує директора НАБУ Артема Ситника та оспівує звитяги цього патентованого хабарника, уточнила, що власником автомобіля «був один з детективів, який викрив сина Авакова на розкраданні 14 млн грн на закупівлі рюкзаків для потреб армії. Щоправда, пізніше сина Авакова відмазали. До речі, 65-тирічній експертці, яка встановила в тій же справі збитки, поліція підкинула наркотики та організувала кілька кримінальних проваджень».
Дійсно, старший детектив Четвертого підрозділу детективів з місцем розташування в м.Львів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Роман Петрович Догойда, автомобіль якого згорів у Львові в ніч на 17 грудня 2020 року, був тим самим детективом, якому директор НАБУ Артем Ситник і керівник Головного підрозділу детективів Андрій Калужинський (власне, керівником НАБУ як правоохоронного органу є Калужинський, а його кум Ситник обіймає лише адміністративну посаду й керує прибиральницями та бухгалтерією) доручили у 2017 році розслідувати справу «про наплічники Авакова». І не просто розслідувати – Догойда, як старший групи детективів у кримінальному провадженні, мав довести цю справу до суду й забезпечити обвинувальний вирок сину всесильного міністра. А за це Ситник пообіцяв виконати заповітну мрію Романа Петровича – підвищити його в посаді до старшого детектива й перевести на роботу у Львів.
Щоправда, слово «викрив», яке рекламні агенти Ситника застосували до пана Догойди, описуючи його відносини з сином всесильного міністра, є, м’яко кажучи перебільшенням – насправді замовником і організатором справи про «наплічники Авакова» був тодішній президент України Петро Порошенко. Також професійні «громадські активісти» не пояснили, у який спосіб Роман Петрович, який раніше працював пересічним детективом у Другому підрозділі детективів і мешкав у Києві, опинився у Львові на посаді старшого детектива. Річ у тім, що Догойда родом з Волині й коли він став працювати в НАБУ та перебрався до Києва, його дружина залишилась у Луцьку.
Головний підрозділ детективів НАБУ має чотири підрозділи, три з яких територіально розташовані в Києві, а Четвертий має відділи в Києві, Харкові, Львові та Одесі. Тож Догойда став проситись, щоби його перевели з Другого підрозділу в Четвертий і направили працювати у Львів – ближче до родини. Але Ситник висунув зустрічну умову й пообіцяв Догойді омріяну посаду та підвищення по службі в разі, якщо той відправить сина Авакова за ґрати. Роман Петрович зробив усе від нього залежне й був віддячений Ситником, який виконав свою обіцянку попри те, що кримінальне провадження стосовно Авакова-молодшого довелось закрити на вимогу посольства США.
Але перед тим, як розповісти, як заступник американського посла Джордж Кент і керівник відділу з правоохоронних питань посольства США в Україні Крістофер Сміт закривали справу про «наплічники Авакова», нагадаю, як це кримінальне провадження народилось.
Між двох вогнів
Кримінальне провадження, широкознане в народі як «справа про наплічники Авакова», було зареєстроване Генеральною прокуратурою України в липні 2015 року й до кінця березня 2016 року розслідувалось Головною військовою прокуратурою. Згідно з фабулою провадження, у лютому 2015 року Міністерство внутрішніх справ України уклало договори з ТОВ «Дніпровенд» про закупівлю 5 тис. наплічників для Національної гвардії України за ціною 2898 грн. за штуку, ще 1 тис. наплічників за ціною 2100грн. за штуку була придбана у ФОП Плигачова. Така ціна, з огляду на якість рюкзаків і об’єм партії, була явно завищена, до того ж МВС України на той час розслідувало діяльність ТОВ «Дніпровенд» як конвертаційного центру.
Але справжній скандал вибухнув у лютому 2016 року, коли анонімний автор оприлюднив відео, записане в грудні 2014 року прихованою камерою в кабінеті заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря, на якому пан Чеботар обговорює з сином міністра Олександром Аваковим майбутню аферу з придбанням наплічників.
Миттєво з’ясувалось, що прихована камера була встановлена співробітниками Департаменту оперативно-технічних заходів СБУ, яких у приміщення МВС завів колишній начальник Департаменту по боротьбі з економічною злочинністю МВС України Василь Пісний. Більш того, саме за це Аваков звільнив Пісного з міліцейських лав у січні 2015 року, але в нагороду за пережиті страждання 1 вересня 2015 року Василь Михайлович був прийнятий до СБУ, призначений заступником начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю й організував оприлюднення скандального відео.
Враховуючи, що Головний військовий прокурор Анатолій Матіос був сповнений рішучості довести справу до суду, єдиним виходом для Авакова стала передача кримінального провадження в НАБУ, директор якого Артем Ситник мав репутацію доконаного корупціонера ще з часів роботи в прокуратурі Київської області й «перебував на гачку» через земельні та квартирні афери. Тож негайно професійні «громадські активісти», робота яких щедро оплачувалась, розпочали галасливу кампанію з вимогою змінити підслідність. Ледь не щодня з’являлись публікації та відеосюжети, у яких на Матіоса виливались потоки бруду за те, що він досі не вдягнув на Авакова кайданки та що справу треба негайно передати в НАБУ. Бюджет, виділений на «громадських активістів», був настільки великим, що навіть після того, як 30 березня 2016 року була змінена підслідність, кампанія не припинялась – і у квітні, і в травні й навіть на початку червня 2016 року «активісти» на кожному розі розповідали про те, що Матіос розвалює «справу про наплічники Авакова», яка вже перебувала в НАБУ.
Але в червні 2016 року раптом кампанія припинилась і більше ніхто про рюкзаки не згадував. Більш того, за перебігом року, у квітні 2017-го, НАБУ само стало закупляти спортивні костюми й сорочки для своїх спецпризначенців у того самого Володимира Литвина, який, згідно з фабулою справи, у змові з сином Авакова продав Нацгвардії неякісні наплічники за завищеною ціною.
Це стало останньою краплею для Порошенка, який шукав способи позбутись всесильного міністра, і з метою пояснити Ситнику, хто в домі хазяїн, Генеральна прокуратура України в травні 2017 року розпочала розслідувати обставини придбання у 2008 році Артемом Ситником (на той час – начальником слідчого відділу прокуратури Київської області) двокімнатної квартири в Броварах. Власне, цю квартиру Ситник не купляв – вона була йому «подарована» благодійним фондом, відкритим співробітниками прокуратури та їх подільником, селищним головою Козина, для збору хабарів з фігурантів кримінальних справ. Зокрема, житло для Артема Сергійовича було куплено на гроші, які заплатила громадянка Вінокурова за закриття справи, порушеною у зв’язку з виготовленням нею фальшивих державних актів на землю. При цьому Ситник, отримавши такий подарунок, забув сплатити податок з вартості квартири.
Зрозумівши, які перспективи на нього очікують, директор НАБУ пообіцяв Порошенку відправити сина Авакова за ґрати, викликав детектива Догойду й доручив швиденько завершити розслідування справи про наплічники. Догойда став рити землю копитом і зібрався був затримувати Олександра Авакова, Сергія Чеботаря та Володимира Литвина, як з’ясувалось, що Аваков перебуває в довірчих відносинах з американським посольством і є людиною недоторканною.
Про те, що трапилось далі, як Ситник опинився між двох вогнів – Порошенком і американським посольством – можна довідатись з «акваріумних записів», себто розмов між керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назаром Холодницьким та його підлеглими. Розмови ці для Ситника записував завербований НАБУ керівник Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури Володимир Гуцуляк. А сам запис здійснювався мікрофоном, встановленим співробітниками Оперативно-технічного управління НАБУ на зовнішній стінці акваріума в кабінеті Холодницького.
«Ситник набирає Авакова, той не бере трубки…»
У березні 2018 року Україну потряс черговий «антикорупційний» скандал – керівник САП Назар Холодницький знайшов у своєму кабінеті пристрій для негласного зняття інформації. Мікрофон був встановлений на замовлення Ситника в межах фіктивного кримінального провадження, яке розслідувалось Департаментом «Кононенка-Грановського» Генпрокуратури з метою проведення щодо Холодницького негласних слідчих дій. У такий спосіб Артем Сергійович сподівався скомпрометувати Назара Івановича в очах американського посольства, куди носив нерозсекречені протоколи проведення НСРД, і домогтись звільнення керівника САП, оскільки Холодницький заважав Ситнику торгувати справами та брати хабарі й навіть цікавився, чому кримінальні провадження не розслідуються роками. Не кажучи вже про те, що Холодницький не підписував явно безпідставні клопотання в суд про проведення НСРД.
Читати розшифровки розмов, записаних у кабінеті Холодницького – саме задоволення. У пам’яті зразу ж спливає фраза, яку в «записах майора Мельниченка» промовив Леонід Кучма після ознайомлення з роздруківками телефонних розмов українських політиків: «Боже, як все це подивишся, як воно ето самоє, як черві». Мабуть, це – найточніша характеристика українських антикорупціонерів: «як черві».
Міститься в цих «акваріумних записах» і розгадка «справи про наплічники Авакова», яку керівник САП Назар Холодницький та керівник відділу САП Сергій Козачина обговорювали 9 лютого 2018 року. Цитую протокол проведення НСРД:
В ході проведення НСРД зафіксовано розмову між керівником САП ГПУ Холодницьким Н.І. (далі – Х.) та керівником відділу САП ГПУ Козачиной С.С. (далі – К.), яка відбулась 09.02.2018, о 15 год 50 хв, в службовому кабінеті Холодницького Н.І. розташованого на другому поверсі адміністративного приміщення САП ГПУ за адресою: м. Київ, вул. Ісаакяна, 17, із наступним змістом:
Холодницький помилився, назвавши містера Кріса першим заступником посла. Заступником посла США на той час був Джордж Кент, а в розмові, напевно, йдеться про Крістофера Сміта, керівника відділу з правоохоронних питань посольства США в Україні, який фактично керував НАБУ. Щоправда, в посольстві був ще один Кріс – Крістіан Дейлі Граф, 2 січня 1976 року народження, який обіймав посаду заступника керівника резидентури Центрального розвідувального управління США в Україні. Але викликати Ситника та Холодницького й вимагати від них звіт міг тільки Крістофер Сміт.
Судячи з розповіді Холодницького, зафіксованого технікою негласного зняття інформації, Ситник впродовж року торгувався з Аваковим, обіцяючи, що не буде розслідувати справу про рюкзаки, та шантажував всесильного міністра. Але в жовтні 2017 року був змушений під тиском Порошенка активізувати розслідування, що викликало обурення в посольстві: містер Сміт викликав Холодницького та Ситника й наказав закрити «справу про наплічники Авакова».
І це не дивно: як розповіла в жовтні 2019 року під час слухань у палаті представників Конгресу США експосол Марі Йованович, Арсен Аваков неофіційно співпрацює з американськими спецслужбами, передавав у посольство США інформацію про пересування Україною людей з оточення адвоката Трампа Рудольфа Джуліані – таких собі Парнаса і Фрумана – і особисто інформував місіс Йованович про зустрічі між Джуліані та генеральним, прости господи, прокурором Юрієм Луценком.
Зрозуміло, що Ситник, якого Порошенко тримав за філейні місця, не міг пояснити заокеанському куратору, що Генпрокуратура його викрила на хабарництві й тому він змушений виконувати замовлення Сивочолого Гетьмана. Натомість Артем Сергійович запевнив Кріса, що він і гадки не мав розслідувати «справу про наплічники», але його примушує такий-сякий Холодницький. І тоді Ситника викликав «на килим» заступник Йованович Джорж Кент.
Читаємо протокол НСРД далі:
Зверніть увагу: Назар Іванович у розмові з підлеглим підкреслює, що Ситника в посольство викликають, а його – запрошують. Але який пасаж! – Вислухавши претензії Кента й Кріса, керівник САП витягнув диктофон і дав послухати свою розмову з Ситником, потайки записану з тим, щоби довести, що це не Холодницький вимагає від НАБУ розслідувати «справу про наплічники Авакова», а, навпаки, Ситник змушений виконувати вказівки Порошенка, оскільки був впійманий за руку на отриманні хабарів.
Опинившись між молотом і ковадлом, тобто між Порошенком, якому Ситник пообіцяв затримати сина Авакова, і посольством США, де Ситник пообіцяв закрити справу про рюкзаки, директор НАБУ відправив свого заступника Анатолія Новака до державного секретаря Міністерства внутрішніх справ Олексія Тахтая – попередити Арсена Борисовича, що з його чадом нічого поганого не трапиться, а «затримання» Авакова-молодшого, яке за 8 годин по тому здійснить детектив Догойда – це просто фарс, щоби заспокоїти Порошенка.
Після того, як «затриманий» син Авакова провів ніч з 31 жовтня на 1 листопада 2017 року в комфортних умовах НАБУ (ніхто його в Ізолятор тимчасового тримання, ясна річ, не відвозив), заступник посла США в Україні Джордж Кент копняками під зад погнав прокурорів САП у Солом’янський райсуд домовлятись з «Бабушкою» (себто головою суду Людмилою Шереметьєвою), щоби син міністра був звільнений під особисте зобов’язання. А згодом і саме кримінальне провадження стосовно Олександра Авакова було закрито.
Що ж стосується детектива Романа Догойди, якому Ситник обіцяв підвищення по службі та роботу у Львові в разі, якщо син Авакова буде засуджений, то директор НАБУ виконав свою обіцянку й перевів Романа Петровича старшим детективом Четвертого підрозділу детективів з місцем розташування в м. Львів. Урешті-решт, це не вина Догойди, що посольство США наказало закрити «справу про наплічники Авакова». Щоправда, при цьому Ситник не попередив підлеглого, що йому тепер краще не купляти автомобілі. Бо прав був Данілич: «Боже, як все це подивишся, як воно ето самоє, як черві».
