Як допомогти бізнесу
Питання захисту інтересів бізнесу в умовах воєнного стану хвилює багатьох – від підприємців, політиків до представників великого бізнесу
Прозорі правила діяльності, ефективне правосуддя, адвокатський захист, справедливе розслідування — здається, це не повний перелік чинників, які постійно супроводжують підприємницьку діяльність.
Звісно, не існує однакових справ і унікальних способів розв’язання тих чи інших проблем. Якщо почати розбиратися, можна зрозуміти наступне.
Загалом: понад 600 000 кримінальних проваджень відкрито з лютого 2022 року по липень–серпень 2023-го, без урахування 2024-го та початку 2025 року. Якщо врахувати і 2024-й — початок 2025 року, реальна цифра легко перевищує 700 000.
Різні тематичні категорії (ухилення, воєнні злочини рф, дезертирство/СЗЧ, колабораціонізм та шахрайство) дали десятки тисяч окремих проваджень, що формує підґрунтя для такої масивної загальної кількості.
Власне проти бізнесу 2023 рік став рекордним: відкрито 43 138 кримінальних проваджень — найвищий показник з 2012 року. У 2024 році (до середини липня) — вже 23 971 провадження, у яких згадано 2 839 компаній. За 2023 рік кількість справ проти бізнесу зросла у 2,6 раза порівняно з попереднім роком.
Близько 80 % цих справ не доходять до вироків або закриваються без рішення суду. Часто компанії фігурують у Єдиному реєстрі навіть після закриття провадження — ця інформація залишається і впливає на репутацію.
Ще з часів проголошення незалежності склалася практика, коли кримінальне право використовували як інструмент для вирішення політичних та економічних питань. З його допомогою також зручно перерозподіляти власність і створювати проблеми для підприємців.
Правники й учені-правознавці давно б’ють на сполох через деградацію системи кримінального права України. Найбільше ця деградація проявляється у сфері кримінального процесу.
Так, кримінальну справу легко порушити, але вона може тривати все життя, адже нещодавно терміни попереднього розслідування скасували.
Як зазначає київський адвокат Денис Ненов, проблему ускладнює закон, який вимагає відкривати кримінальне провадження та здійснювати розслідування за будь-якою заявою — навіть якщо вона не містить об’єктивних даних про злочин. Тобто слідчий має провести повноцінне розслідування не для доведення факту злочину, а його відсутності. Як результат — слідчі органи перевантажені, й у таких умовах неможливо якісно та ефективно розкривати справжні злочини. Це також посилює корупційні ризики: потерпілі змушені шукати способи мотивувати слідчого займатися їхньою справою.
Це суперечить базовим засадам європейської правозастосовної практики: сам факт перебування людини під слідством уже передбачає обмеження її прав та полегшує застосування примусових заходів проти бізнесу. У 2023 році український Forbes зазначав, що в Україні 77 % кримінальних справ проти бізнесу порушуються правоохоронцями без подальшої передачі до суду з обвинувальним актом.
Траєкторію кримінальної справи в Україні часто порівнюють із потягом, що їде в одному напрямку — до засудження будь-якою ціною. Перша зупинка такого потяга — автоматичне застосування забезпечувальних заходів. Як тільки порушується кримінальна справа (а робиться це легко і практично безконтрольно), одразу подається клопотання про забезпечувальні заходи. Насправді це або руйнація бізнесу, або його передача «своїм людям».
Сподіваємося, що нова Рада з підприємництва зможе розв’язати ці питання.
Як повідомляв Forbes, у 2023 році Concorde Capital Ігоря Мазепи анонсувала створення антирейтингу правоохоронців та суддів, які використовують свої повноваження з незаконною метою. На підтримку ініціативи Мазепи виступили 42 підприємці, які опублікували Маніфест на захист 42-ї статті Конституції. Серед них — власниця фармкомпанії «Фармак» Філя Жебровська, гендиректор «Агромат» Сергій Войтенко, засновник «Текстиль-Контакт» Олександр Соколовський, фаундер компаній FinStream і Cronvest, голова Асоціації підприємців-ветеранів Сергій Позняк та інші.
Незаконне кримінальне переслідування бізнесу іноді включає необґрунтовані обшуки, арешт активів, допити без доказів. Часто ігноруються документи, які підтверджують законність дій.
Особливий інструмент тиску — запровадження внутрішніх санкцій проти бізнесу та його власників, часто безпідставно й із прозорою метою вилучення такого бізнесу.
Яскравий приклад — історія з Костянтином Жеваго та компанією Ferrexpo AG. Не дивно, що Ferrexpo подала позов до інвестиційного арбітражу — як і інші компанії, банки та їхні власники, які постраждали від довільного втручання. Схожим шляхом пішли Сенс-банк, люксембурзький власник компанії «Моршинська», а також низка приватних власників бізнесу та іноземних компаній.
В умовах сьогодення особливо важливо забезпечити ефективну роботу інвестиційного арбітражу як інструменту протидії неправомірному вилученню власності. Раніше українські великі підприємства активно зверталися до нього з позовами до росії щодо експропріації активів у Криму. Зараз же саме Україна дедалі частіше виступає відповідачем. І можна з упевненістю сказати, що шанси позивачів у таких справах доволі високі, особливо зважаючи на те, що Україна свого часу підписала, мабуть, найсприятливіші для інвесторів міжнародні угоди про захист інвестицій. Це мало стати додатковим фактором нашого входження до цивілізованої Європи.
Інвестиційні арбітражі мають достатній досвід і кваліфікацію для того, щоб кваліфікувати дії державної влади як незаконні, у тому числі з погляду основ кримінального права.
Найбільша несправедливість — у фіналі.
Коли присуджуються мільярдні компенсації, їх виплата лягає тягарем на український бюджет.
Автор: Богдан Данилишин, голова Комітету з питань фінансової та банківської діяльності Федерації роботодавців України, академік НАН України.
Джерело: Еспресо.
