Як довго Анкара і Дамаск спостерігатимуть за агресією «Ізраїлю»?
«Ізраїль» і надалі нарощуватиме агресію за відсутності реальної військової протидії.
«Ізраїль» здійснив акт агресії та окупував нові території в Сирії 8 грудня, після повалення режиму Асада, захопивши контроль над так званою буферною зоною.
Однак на цьому сіоністська банда не зупинилася і окупувала ще кілька районів півдня Сирії.
Наразі збройні банди «Ізраїлю» знаходяться всього в 20 км від столиці Сирії, Дамаска. Тель-Авів публічно заявив, що планує збільшити зону окупації в бік Дамаска до 60 км. Це означає, що сіоністи мають намір взяти під свій контроль передмістя сирійської столиці.
«Ізраїль» не тільки використовує військову агресію проти Сирії, а й застосовує ширші стратегічні підходи. Зокрема, йдеться про друзів, які проживають у Сирії, Лівані, «Ізраїлі», на Голанських висотах та в Йорданії.
Друзи — це арабомовна етноконфесійна група, що сповідує суміш шиїзму, грецької філософії та індуїзму. В активі Тель-Авіва друзи не менш важливі, ніж курдські комуністи, які вже кілька десятиліть є клієнтами сіоністів.
«Ізраїльські» друзи, як і єврейські мігранти, що живуть у незаконному сіоністському анклаві «Ізраїль», проходять обов'язкову військову службу.
Поряд із курдськими комуністами, режим Нетаньягу активно використовує зв’язки «ізраїльських» друзів із їхніми родичами в Сирії та просуває плани щодо розділу країни з метою створення маріонеткового квазі-державного утворення друзів під прапором незалежності.
Як зазначалося вище, друзи в «Ізраїлі» проходять обов’язкову військову службу (саме їх сіоністська пропаганда часто показує як «мусульман, які воюють за Ізраїль»). Це важливий момент, оскільки друзи ніколи раніше не служили в арміях інших держав, включаючи Османську імперію.
Сіоністи поставили друзам ультиматум під час арабо-ізраїльської війни 1948 року: або вони покидають свої землі, або приєднуються до «Ізраїлю», але на умовах, що включають обов’язкову службу в армії.
Відтоді «Ізраїль» продовжує використовувати цю громаду у своїх інтересах, зокрема для розширення впливу в Сирії.
Військовий ватажок сіоністської банди Кац заявив, що «Ізраїль» готовий захистити друзів, які проживають у сирійському регіоні Джараман, стверджуючи, що дії сирійських сил безпеки загрожують цій громаді.
Сіоністи пригрозили, що у разі військової операції Дамаска проти друзів «Ізраїль» готовий дати «військову відповідь».
Тим часом, навіть без цієї заяви, сіоністи ведуть постійну кампанію терору та бомбардувань Сирії при мовчанні та відсутності будь-якої виразної реакції нової влади в Дамаску. Що ж до Туреччини, то Анкара обмежується риторикою без жодних конкретних дій.
Відсутність силової реакції з боку сирійської влади та їхніх турецьких союзників на агресію «Ізраїлю» може свідчити або про неготовність дати військову відсіч сіоністам, або про якусь політичну інтригу за участю США, які мають важелі впливу на Анкару.
Питання лише в тому, якою є межа відсутності реакції Анкари та Дамаска на агресію «Ізраїлю» і чи не буде втрачено час, щоб ця реакція дала потрібний ефект і відновила статус-кво.
Ігнорування агресії «Ізраїлю» з боку нової влади Сирії породжує безліч конспірологічних теорій, більшість з яких генерує Іран – від версії, що Ахмад Шараа агент «Ізраїлю», до тверджень, що США, Туреччина та «Ізраїль» хочуть поділити Сирію між собою.
Тим часом для неупередженого спостерігача очевидно, що «Ізраїль» та Іран є союзниками на сирійському фронті. Обидва партнери прагнуть дестабілізації та дезорганізації Сирії.
Млявий заклик Ахмада Шараа до міжнародної спільноти на конференції в Єгипті «змусити Ізраїль вивести війська з півдня Сирії» поки що виглядає як прояв слабкості, оскільки «Ізраїль» за майже 80 років свого існування систематично ігнорував «міжнародну спільноту», до якої апелює новий глава Сирії, і продовжує це робити в режимі онлайн і в наші дні.
Підтвердженням цього стало заяву військового ватажка «Ізраїлю» Каца, який публічно на весь світ оголосив, що окупація півдня Сирії – це частина нової стратегії безпеки, в рамках якої «Ізраїль» має намір не лише утримувати захоплені території, а й розширювати зону окупації. А якщо влада Сирії спробує цьому перешкодити, то сіоністська банда пригрозила «прямим військовим ударом».
У рамках своєї стратегії «Ізраїль» намагається використати громаду друзів у південній Сирії для посилення свого впливу, незважаючи на те, що більшість друзів у Сирії не хочуть приєднуватися до «Ізраїлю».
Зокрема, громада друзів у Джарамані відмовилася від пропозицій «Ізраїлю» та заявила, що вони не хочуть мати жодних відносин із сіоністським утворенням.
На сьогодні в Сирії проживає близько 750 000 друзів, з яких 600 000 живуть у провінції Сувейда на півдні.
«Ізраїль» намагається розширити свій вплив через дружні зв’язки «ізраїльських» друзів із громадою у Сувейді, однак поки що безуспішно. Переважна більшість місцевих друзів лояльні до нової влади Сирії.
Тим не менш, «Ізраїль» не полишає спроб розіграти «друзьку карту». З цією метою створюються умови економічної залежності друзів, зокрема тих, хто проживає на Голанських висотах.
Очевидно, що «Ізраїль» і надалі нарощуватиме агресію за відсутності реальної військової протидії.
