Як росіяни з саудитами в «маленьку переможну війну» грали
РФ і так тривалий час мозолила очі саудитам своїм втручанням в політику на Близькому Сході.
«Батьком» кризової ситуації вважають Ігоря Сечина, виконавчого директора «Роснефти», яка є другою за величиною нафтовою компанією у світі. З його подачі, яку підтримав Володимир Путін, 6 березня на переговорах ОПЕК і країн-учасників ОПЕК+Росія відмовилась домовлятися про додаткове скорочення видобутку нафти задля утримання високої ціни продукту.
Нині, до кінця березня діє угода про скорочення на 1,7 мільйонів барелів на добу, а вже з 1 квітня у країн будуть відсутні будь-які зобов'язання по скороченню видобутку нафти. Мотиви дій Кремля зрозумілі: інтенсивний розвиток видобутку сланцевої нафти у США призвів до втрати у 2018 році Росією статусу найбільшого виробника нафти у світі. При низьких цінах на цей продукт видобуток стає нерентабельним.
На жаль для Сечіна та Путіна у конфлікт втрутилось Королівство Саудівська Аравія, чия Saudi Aramco є беззаперечним світовим лідером по видобутку «чорного золота».
Російська Федерація і так тривалий час мозолила очі саудитам своїм втручанням в політику на Близькому Сході.
У відповідь на російський демарш Саудівська Аравія пообіцяла безпрецедентні знижки на нафту. До цього вартість продукту була на рівні 50 доларів за барель. В той же день відбулось падіння вартості на 30%. І це був тільки початок.
Станом на 26 березня ціни на нафту на світовому ринку обвалилися вже на 60%. За ними полетів в піке і російський рубль. На цьому фоні гарним жартом прозвучали слова прессекретаря президента РФ Дмитра Пєскова, що Росія і Саудівська Аравія не ведуть цінових воєн, а між країнами «хороші відносини» і ніхто «не повинен в них втручатися».
Кронпринц Саудівської Аравії Муххамед ібн Салман Аль Сауд використав свій вплив серед мусульманських країн на Близькому Сході для залучення до конфлікту ще одної впливової нафтової держави, члена ОПЕК – Об’єднаних Арабських Еміратів.
А поки що КСА анонсувало в наступному місяці збільшення видобутку нафти до 12,3 мільйонів барелів на добу. Для Абу-Дабі ці цифри є рекордними. Паралельно Національна компанія ОАЕ ADNOC зголосилась підвищити виробництво до 4 мільйонів барелів на день, з перспективами зростання до п’яти.
Таким чином, у квітні Ер-Ріад та Абу-Дабі збираються додатково вкинути на ринок еквівалент 3,6% від загальносвітових поставок нафти. І це в часи найбільшого за десятиліття скорочення попиту на «чорне золото» на планеті.
В ситуацію втрутилися і Сполучені Штати, по позиціях виробників сланцевої нафти яких і був першочергово запланований російський удар. І дійсно, акції провідних компаній виробників нафти та газу почали стрімко йти вниз. Річ у тім, що видобуток сланцевої нафти має рентабельність при ціні «чорного золота» не менше 40 доларів за барель (сьогодні нафта коштує 27, а прогнозують зниження до 12-18).
Звичайно економіку США банкрутство нафтових компаній навряд чи сильно похитне. Все-таки це не сировинна держава.
За даними глобального фінансового порталу investing.com, голова Білого Дому провів телефонну розмову з саудівським кронпринцом щодо засудження міністерством енергетики США «спроб державних суб'єктів маніпулювати і шокувати ринки нафти». Однак, поки що безрезультатно.
Виникає справедливе запитання. А що далі? Очевидно, негативні наслідки торкнуться усіх учасників конфлікту. В першу чергу звичайно Російську Федерацію та КСА. Постраждає і США, де є ризик повного падіння видобутку сланцевої нафти. Однак, бізнес буде відновлено. Частково це відбудеться за рахунок можливих дотацій з бюджету на перших етапах. Не варто забувати, що галузь контролюється великими компаніями, такими як Exxom Mobile і Shevron, які мають великий запас міцності. В цілому Штати зможуть відносно швидко вийти на докризовий рівень.
А от РФ та КСА пішли на «гру на виживання». На відміну від саудитів російська економіка залежить не тільки від продажу нафти. За даними аналітиків Argus Global Markets, Москва може збалансувати бюджет при ціні 42 доларів за барель нафти в порівнянні з приблизно 80 доларами для Абу-Дабі.
Одначе Муххамед ібн Салман володіє значно більшими можливостями для запозичення на світових фінансових ринках. Тобто союзників, готових допомогти у скрутний час. Володимир Путін же може очікувати лише нові санкції, які вже розглядаються адміністрацією Дональда Трампа як відповідь на розв’язання «нафтової війни».
Навряд чи нинішній конфлікт призведе до падіння режиму Володимира Путіна. Росія як і саудити має багато міжнародних валютних резервів, які дадуть змогу утримати макроекономічний баланс. Сценарій розпаду СРСР після нафтових війн кінця 80-х років тут не підходить. Однак проблеми у північного сусіда будуть надто відчутні. Очевидно, це відобразиться і на сусідах. Цей світ буде зовсім інакший.
Спеціально для «Останнього Бастіону»
