Як «Слуги народу» ідеологію обирали

«Зе-команда» серйозно почала турбуватись про власну ідеологічну ідентичність. Відтепер, новою ідеологією партії «Слуга народу» оголосили  український центризм.

Нагадаю, цю заяву під час з'їзду партії озвучив її голова Олександр Корнієнко.

На думку народного депутата політичній силі нарешті «настав час виробити основоположні ідеологічні принципи. З якою ідеологією ми можемо рухатися». Як стверджує політик,  за своєю суттю ідеологія партії заперечує радикалізм і політичні крайності. У майбутньому в «СН» планують закріпити цю ідеологію на рівні статуту.

Виникає питання: а чим вони займались до цього?

Вперше про ідеологічні настанови політичної сили спробували говорити ще на початку літа минуло року, після обрання Володимира Зеленського президентом.

Тоді країна розпочала підготовку до позачергових виборів до Верховної Ради України. Потрібно було презентувати хоч якусь приблизну програму.

Хоча всі звичайно розуміли, що з персональним рейтингом Зеленського партія все одно без перешкод забезпечить собі достатню кількість місць у парламенті. Представник президента у парламенті Руслан Стефанчук повідомляв,  що «Слуга народу» обрала своєю ідеологією лібертаріанство. Тоді ряд політологів піддали цю заяву гострій критиці, вказавши на популізм та відсутність конкретики.

За пів року «Слуга народу» проводить партійний з’їзд, де головою обирають Олександра Корнієнка. І той одразу озвучує різкий ідеологічний поворот задля пошуку компромісу всередині партії. «Це буде щось між ліберальними і соціалістичними поглядами». Тобто, до листопада 2019 року компроміс був присутній? Чи вже тоді виникали певні негаразди? 

Голова фракції СН Давид Арахамія пояснив причину зміни ідеології прикладами про безхатьків, смерть яких залишиться при лібертаріанстві не поміченою. Тому треба будувати соціалізм, який зможе «кожного бомжа переорієнтувати, працевлаштувати і реінтегрувати в суспільство».

І от, через три місяці знову поворот. Пояснення від цього не стають менш цікавими. Судячи з заяви Корнієнка, новий ідеологічний курс обросте палітрою з усіх кольорів українського політикуму. Можливо, лише за виключенням комуністичного, адже він під забороною. Тут і патріоти, і націоналісти, але гуманісти. І державники, але ліберали. При цьому ще й соціалісти. Отакий, далеко не повний, перелік визначень дали очільники «Слуги народу», підвівши під свою «ідейну» концепцію жирну лінію під назвою «Третій шлях». 

«Оригінальними» є сподівання партійця ввести термін «україноцентризм» в сучасне політологічний простір. На цьому фоні якось неввічливо перераховувати загальну кількість політичних партій в історії вітчизняного парламентаризму, які йшли на виборчі перегони саме з такими ж гаслами.

А якщо серйозно, виглядає як чергова класична гра в «за все гарне проти всього поганого».

Це досить давня українська традиція і безперечно проста у використанні. Обіцяти кожній категорії населення захист його інтересів у повному обсязі. Це як внести в програму будівництво шести лікарень у різних регіонах. Коли коштів вистачає всього на одну. 

У державах зі стабільною політичною системою більшість основних гравців за певними ознаками відносяться до досить умовного розподілу на «економічно праві» − «економічно ліві» та «авторитарні» − «лібертаріанці».  І так, на практиці назва може не відповідати дійсності. В тій же Україні деякі політичні партії правого флангу вносять у програму відкрито соціалістичну риторику. Так і ліві гравці частенько апелюють до виборця патріотичною риторикою задля отримання політичних дивідендів.

Однак, по суті, переважна більшість українських політичних сил будують свою ідеологію навколо лідера. Його ранковий виступ по телебаченню чи в Раді може різко контрастувати з основними постулатами партійної програми. І це доволі звично, а тому «нормально». Як бачимо партія «Слуга народу» рухається тим самим шляхом. Хоч їм і здається, що вони хитріші. 

Спеціально для «Останнього Бастіону»