Ярило: давньослов’янський бог весни, пристрасті та родючості

Хто такий Ярило: образ, культ і ритуали в слов’янській традиції.

Ярило
Бог слов’ян: хто він та чим відомий

Ярило (також Ярила, Яровит, Герoвит) — божество весняної енергії, пробудження природи, сексуальної пристрасті та врожайності на землі.
Науковці виводять його ім’я від праслов’янського jarъ — сила й пристрасть весняного циклу.

Родина та походження

Один із варіантів легенди — син Перуна й Мокоші, викрадений ще немовлям Велесом у підземне царство, вихований ним і повернений, щоб оживити землю навесні. Через це в образі Ярила поєднуються небесне й підземне, світло й тінь.
Інші дослідники вважають, що його образ виник як атрибут ритуалу, а не як бог у традиційному сенсі — аргументи базуються на відсутності прямої письмової спадщини до пізнього середньовіччя.

Образ та атрибути: еротика й символіка

• Зазвичай Ярила зображують як юнака на білому коні, в білому одязі, з вінком із квітів; у руках — жменя колосся та череп чи людська голова (символ переходу й смерті).

• Його асоціюють із силою сексуальної енергії — часто робили фалічні ляльки, які «ховали» в полі після весняного ритуалу; це супроводжували нестримним гумором і сексуальними натяками.

• Один із легендарних образів: «Ярило — Бог весняного сонця, юнацької сили, пристрасті, вогненної приязні до життя».

Обряди: народна містика й фольклор

• У білоцерківських і костромських селах улаштовували «похорон Ярила»:
  — Ляльку з явними фалічними символами ховали; жінки вдавано плакали, чоловіки співали жарти й еротичні приспіви.

• Свята Ярилових «плещ» проводили з танцями, піснями, іноді з тілесністю й імітаціями весіль: дівчата приходили «поженихатися», купаючи персонажа Ярила в річці або саджаючи його на коня в полі — як символ родючості й сексуальної енергії.

Календар та дати святкування

• Основні обряди відбувалися від весняного рівнодення (21–22 березня) до літнього сонцестояння (21–22 червня).

• У білоруській традиції вказано 27 квітня: дівчину одягали в біле, саджали на білого коня з колоссям і черепом — символом плодів і смерті зимового циклу.

• Образ Ярила часто пов’язаний із літнім штормом смерті — але також і з його відродженням в осінніх обрядах оновлення життя.

Дослідники та наукові згадки

• Вяч. Вс. Іванов і В. Н. Топоров використовували дані Древлянського в реконструкціях Ярила, хоча сам П. Древлянський часто вважається романтичною містифікацією.

• Борис Рибаков інтерпретував Ярила як символ посіяного зерна: дитяча сила росту навесні, що відмирає й дає нове життя — через похорон і відродження образу Ярила наростає нова сила наступного року.

• Широке сучасне обговорення етнологами: Gieysztor, Łowmiański, Strzelczyk, Belaj, Katičić досліджували варіанти імен, ритуалів і давали трактування життєвій, аграрній, містичній суті Ярила.

Ярило — це не просто бог, це живий образ весняної енергії, сексуального пробудження й обрядової магії. Його культ — це сенс любові, народження, танцю й звільнення, пов’язаний із родючістю землі й людського тіла. У ритуалах він проявляє себе як еротичний, багатошаровий персонаж: фалічний символ, юнак на білому коні, поєднання життєвої сили й містики смерті.

«Весняне свято Ярила — це танець тіл у полях, сміх і пісні на тлі похорону ляльки Життя, після якого земля оживає повнотою любові й сили…»