Є - банаріум
«Доброзвичайність» замість права: як новий кодекс Стефанчука відкриває двері для свавілля.
Підсумуємо пургу Стефанчука.
Як і кожна пурга, вона має такі переваги:
Це найбільший за обсягом документ! Його готували 300 найкращих фахівців наукових закладів та судочинства! Розробляли 7 років! Два місяці громадського обговорення на офіційному вебсайті! Понад пів року активних громадських дискусій! Понад 40 засідань робочої групи!
7 років писали та не помічали 14-річні шлюби, які прибрали з «найкращого кодексу» за один день після хвилі обурення громадян. А 300 фахівців не помітили цього, або вони — однодумці Стефанчука?
І цей баг помітили не «кращі фахівці», які писали, а звичайні фахівці, які читали. Але не тільки вони. Головне науково-експертне управління Верховної Ради, яке дає висновки на законопроєкти, надало зауваження до цього проєкту на 72 сторінки (!!!). Міністерство юстиції надало зауваження на 211 сторінок (!!!). Профільні комітети також надали свої зауваження. Але хто все це буде читати та виправляти? Це ж найвеличніший документ епохи! Потрібно негайно голосувати! 832 сторінки кодексу і 1600 сторінок порівняльних таблиць! Навіщо читати? Треба голосувати!
Ось у Гетманцева є Податковий кодекс, який перетворив країну на дике поле обналічок, скруток, блокувань, фіктивного ПДВ, контрабанди та економічного занепаду. Тепер потрібно таку саму пургу зробити і з цивільним кодексом. Нехай життя українців буде веселішим! «Нас обрав Господь!»
Що не так з роботою 300 найкращих фахівців?
Перша думка, яка виникає, коли слухаєш аналіз фахівців: кодекс писали аліментники. Точніше, ті, хто не хоче сплачувати аліменти. Передбачено багато нюансів, коли один із подружжя звільняється від обов’язку брати участь в утриманні дитини. Наприклад, якщо він заробляє менше, ніж інша половинка. І примусити через суд можна сплатити лише за один рік. Тобто щороку потрібно поновлювати позов. І можна тепер забрати своє прізвище у дружини. А чому ні?
Друга думка: кодекс писали судді, тому що саме вони виноситимуть будь-які рішення на базі поняття «доброзвичайність». Це не жарт. Доброзвичайність вводиться як обов’язкова норма життя. У тексті вона зустрічається понад 40 разів.
«Доброзвичайність — це сукупність моральних норм і принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних у суспільстві уявлень про належну поведінку, усталену в суспільстві».
Уявлень у кого? Судді Князєва? Судді Вовка? Татарова? Портнова?
«Понад 300 фахівців, представників правничої науки, судової практики, адвокатури, нотаріату, арбітражної спільноти, бізнесу, сфери інтелектуальної власності, органів державної влади. Медійники, професійне середовище, громадянське суспільство» — ніхто з них не помітив, що користуватися своїм майном ви можете лише доброзвичайно! Не вірите?
Ось вам:
- Ст. 204. Суд може визнати договір недійсним, якщо його зміст, мета або спосіб виконання суперечать доброзвичайності.
- Ст. 403. Під час здійснення своїх прав власник має поводитися доброзвичайно.
А якщо суддя вважає, що ви поводилися недоброзвичайно — позбавить вас майна?
Але не тільки розпоряджатися майном. Своїм тілом ви теж не маєте права розпоряджатися, якщо ви недоброзвичайні.
- Ст. 307. Фізична особа може вільно на власний розсуд відповідно до власних потреб визначати свою поведінку і ухвалювати рішення у сфері природного існування порядком, у спосіб і в межах, що не суперечать доброзвичайності (!!!)
- Ст. 318. Фізична особа може фіксувати своє зображення, голос, використовувати їх у спосіб і в межах, що не суперечать доброзвичайності.
Я не розумію — це смішно чи страшно? Це дурість чи усвідомлений тоталітарний треш? Нам уже бігти до ЄС та ООН за захистом від 300 найкращих фахівців?
Але не хвилюйтеся, ви маєте право на «вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо це не суперечить»... так, ви вже зрозуміли... «доброзвичайності». Це ст. 317.
Далі цитую: «Не є дискримінацією фізичної особи за ознаками індивідуальності встановлення відмінностей, обмежень, привілеїв або вимог у відносинах, якщо вони мають легітимну мету: захист доброзвичайності».
Третя думка. У творців кодексу щось не так у сімейних відносинах. Вони прописали окремо шлюб, сім’ю, сімейний союз та фактичний сімейний союз. Ну а дітей потрібно виховувати, звичайно, обираючи «форми і методи виховання, які не суперечать»... так, знову доброзвичайності.
Четверта думка, остання. Кодекс писали на замовлення шахраїв, рейдерів та корупціонерів. На мою думку, саме шахраї, рейдери та корупціонери хотіли б мати право на забуття. Забуття про що? Про незаконно набуте майно, звичайно. Про свої статки. Про свою діяльність у минулому.
Ст. 328. Фізична особа може вимагати вилучення, знеособлення, знищення інформації про себе, якщо інформація є неактуальною або втратила суспільний інтерес.
І ще цікава річ: щоб 6-річна дитина здійснювала розрахунки картками і не несла за це жодної відповідальності. Це навіщо? Для колцентрів?
І честі з репутацією, до речі, у вас теж не буде, якщо ви не відповідаєте доброзвичайності, як її розуміє пан Стефанчук. Це написано у статті 324. А якщо ви все ж хочете набути честь та репутацію, можете зробити це лише у спосіб, що не суперечить доброзвичайності, хоч би що це означало.
Сподіваюся, цей кодекс буде похований десь у Верховній Раді й про нього просто забудуть, як про страшний архаїчний сон.
UPD. Якщо у вас по ходу виникло питання про одностатеві шлюби, то ви не зрозуміли, що таке «доброзвичайність». В Советском Союзе секса нет!
