Європа об’єднує розвідку на тлі зростаючої недовіри до США
У Європі набирає обертів амбітний проєкт зі створення єдиної розвідувальної мережі, спрямованої на протидію російській агресії.
Багаторічна взаємна недовіра між спецслужбами країн ЄС поступається місцем тісній співпраці — і, як не дивно, подяку за це прискорення багато хто адресує Дональду Трампу.
За даними Politico, сумніви в надійності трансатлантичного обміну інформацією зі США підштовхнули європейців до більшої самостійності.
Протягом останнього року представники розвідок кількох європейських держав направили своїх співробітників у постійні місії в Брюссель.
Внутрішня розвідувальна служба ЄС вже проводить тренінги для високопосадовців, а ідея створення потужної структури, аналогічної ЦРУ, обговорюється дедалі серйозніше. Те, що ще нещодавно здавалося фантастикою, тепер на порядку денному.
Цей імпульс дало рішення адміністрації Трампа відмовитися ділитися військовою розвідкою з Україною у березні цього року. «Трамп заслуговує Нобелівської премії миру за те, що об’єднав європейські спецслужби», — іронізує західне джерело, цитоване виданням.
Криза довіри до США
Криза у трансатлантичних відносинах змушує європейські агентства переглядати підходи до обміну даними з Вашингтоном.
Наприклад, нідерландські військові та цивільні спецслужби оголосили про тимчасове призупинення передачі частини інформації американським партнерам через політичне втручання та питання прав людини.
«Є відчуття, що американські зобов’язання можуть ослабнути найближчими місяцями», — застерігає Антоніо Міссіролі, колишній високопосадовець НАТО.
Посадовці ЄС побоюються, що такі платформи, як НАТО, можуть втратити роль надійних каналів обміну розвідданими. У відповідь Європа прискорює інтеграцію: країни зосереджуються на автономії, щоб не залежати від примх за океаном.
«Бернський клуб» і нові реалії
Традиційно обмін розвідданими в Європі координувався через неформальний «Бернський клуб» — мережу, створену майже пів століття тому у Швейцарії. Вона не має штаб-квартири, а зустрічі відбуваються лише двічі на рік.
Клуб співпрацював із ротаційним головуванням ЄС, але до справжньої єдності було далеко.
Деякі країни, наприклад Мальта, взагалі не брали участі, а Австрію тимчасово виключали через підозри у близькості до москви.
Ключові гравці — Франція, Німеччина, Нідерланди — традиційно уникали ділитися чутливою інформацією з усіма членами, побоюючись витоків. Болгарія, яку довго вважали вразливою до російського впливу, вже провела реформи у своїх спецслужбах, зазначають місцеві джерела.
Тиск на інтеграцію і виклики довіри
Останні місяці в ЄС дедалі активніше обговорюють створення загальноєвропейського розвідувального агентства.
Колишній президент Фінляндії Саулі Нііністьо запропонував створити структуру, подібну до ЦРУ, для координації стратегічної та оперативної розвідки.
Найближчий нині аналог — Центр розвідки та ситуаційного аналізу ЄС (INTCEN), який збирає добровільні аналітичні звіти від держав-членів. З вересня 2024 року його очолює хорват Даніель Маркіч, місія якого — посилити обмін і надавати прямі оцінки європейським лідерам.
Однак головна перешкода — відсутність повної довіри між 27 країнами.
Колишній глава місії ЦРУ в Італії Роберт Горелік підкреслює: «ЄС занадто різноманітний, щоб повністю ділитися чутливою інформацією».
Деякі держави обирають регіональні коаліції: після відсторонення США Франція та Велика Британія очолили «коаліцію охочих», розширивши доступ України до європейських супутникових даних і технологій спостереження.
Нідерланди розглядають поглиблення співпраці з Великою Британією, Польщею, Німеччиною та скандинавськими країнами.
Але прогрес крихкий: нещодавно стало відомо, що угорські агенти під дипломатичним прикриттям намагалися проникнути в інституції ЄС — ще один сигнал, що до повної прозорості далеко.
«Коли йдеться про готовність, усе зводиться до слова “довіра”. Без неї справжньої співпраці не буває», — підсумував Нііністьо.
Перспективи: від слів до діла
Ініціатива створення єдиної розвідувальної мережі — це не лише реакція на Трампа, а й стратегічна відповідь на зростаючу загрозу з боку росії.
Війна в Україні, саботаж інфраструктури та кібератаки підкреслюють потребу в єдності. Якщо проєкт буде реалізовано, Європа зможе стати самостійним гравцем у сфері глобальної розвідки, зменшивши залежність від зовнішніх партнерів.
Експерти застерігають: успіх залежить від політичної волі. Поки що це крок від «кожен сам за себе» до «разом проти загрози». Питання лише в тому, чи вистачить у ЄС рішучості довести справу до кінця.
