За 5 років роботи Верховної Ради 52 депутати склали мандати
Найбільша кількість депутатів, які склали повноваження, серед «Слуги народу».
Про це повідомляє Рух ЧЕСНО.
Там зазначили, що загалом було дві великі хвилі здачі мандатів – на початку каденції у 2019 році та після повномасштабного вторгнення РФ 24 лютого 2022 року.
«Найбільша кількість депутатів, які склали повноваження, серед «Слуги народу» – 21 людина. Більшість «слуг» склали мандати через перехід на роботу на інші посади, адже партійний список – це також і кадровий резерв для партії влади для подальшого делегування політиків в уряд, призначень у регіони та інші органи влади», – йдеться в повідомленні.
Аналітики додали, що нинішнє скликання Ради розпочало роботу не в повному конституційному складі. У 2019 році присягу склали 423 депутати, а 27 мандатів лишились вакантними, оскільки дострокові парламентські вибори не проводились в округах окупованого Криму, а також у деяких районах Донеччини та Луганщини. Так, була рекордно маленька кількість нардепів за всі скликання.
Крім того, через воєнний стан патовим залишається питання про переобрання на мажоритарних округах. Наразі 13 округів лишаються без свого представника у Раді через неможливість провести довибори.
Перебіжчики
На початку роботи IX скликання у Раді було утворено п’ять депутатських фракцій — відповідно кожною з п’яти партій, що подолали бар’єр у 5% і зайшли в парламент, а також група «За майбутнє», утворена частиною мажоритарників. У грудні 2019 року у парламенті з’явилась ще одна депутатська група — «Довіра».
Найбільший перетік кадрів відбувся навесні 2022 року, коли друга за розміром фракція ОПЗЖ припинила існування у Раді за рішенням РНБО. Ексчлени ОПЗЖ, утім, лишились працювати у парламенті. Недовго побувши у рядах позафракційних вони врешті утворили дві депутатські групи — «Платформа за життя та мир» (ПЗЖМ) та «Відновлення України».
Рекордсмен за кількістю переходів — мажоритарник Антон Яценко, який за п’ять років роботи у парламенті встиг попрацювати у складі фракції «Батьківщина», групи «За майбутнє», а також як позафракційний у три різні періоди.
Та безперечно найцікавіші зміни відбувалися саме всередині владної фракції «Слуги народу». За результатами виборів партії вдалося завести до Ради рекордні 254 депутати — 124 списочники та 130 мажоритарників, які вперше в історії українського парламентаризму утворили монокоаліцію. Та мати формальну монобільшість — не означає зберегти її фактично до кінця.
За п’ять років «Слугу народу» залишив 41 депутат (серед них 21 — через складання мандата і 20 — перейшли в інші фракції та групи), а чисельність фракції скоротилась з 254 до 233 членів (хоч усе ще достатньо, щоб формально це вважалось монобільшістю).
З частиною депутатів розійшлись мирно — у зв’язку з переходом на посади, та з більшістю попрощались після гучних журналістських розслідувань, скандали чи незгоду окремих нардепів щодо позиції партії.
Очевидно, переважно зі «Слуги народу» виходили мажоритарники, адже для списочників вихід з фракції може стати причиною втрати мандата.
Троє «слуг» — спершу лідер списку Дмитро Разумков та Руслан Стефанчук, а після рокіровки — Олександр Корнієнко — увійшли до керівництва парламенту, тому формально вийшли з фракції та стали позафракційними.
Та після відкликання Разумкова з посади спікера наприкінці 2021 року він не повернувся у рідну фракцію: так перший номер партійного списку та колишній лідер «Слуги народу», залишився позафракційним. Давид Арахамія тоді заявив, що партія не буде ініціювати позбавлення Разумкова мандата.
Тоді ж Разумков оприлюднив список депутатів нового міжфракційного об'єднання «Розумна політика», до якого увійшов зокрема 21 «слуга», утім, формально лишаючись членами фракції. Тоді зі «Слуги народу» були виключені лише двоє представників групи Разумкова — Людмила Буймістер та скандальний одеський мажоритарник Артем Дмитрук. Останній напередодні в інтерв'ю на каналі проросійського блогера Анатолія Шарія заявляв про своє розчарування в «Слузі народу».
За кілька тижнів із фракції вийшов ще один член МФО Разумкова Роман Соха, який заявляв, що розчарувався в кадровій політиці влади.
Та вони не єдині, хто покинув фракцію через внутрішні незгоди. Ще у грудні 2019 року — усього через кілька місяців роботи нової Ради — зі «Слуги народу» вигнали мажоритарників Анну Скороход та Антона Полякова через «порушення фракційної дисципліни». Згодом вони увійшли до депутатської групи «За майбутнє». Тоді ж з фракції виключили й нардепа Романа Іванісова через наявність інформації про судимість депутата за зґвалтування.
Майже через рік із фракції виключили Гео Лероса, який критикував президента, а також звинуватив голову ОП Андрія Єрмака і його брата у торгівлі посадами. Згодом ДБР оголосило Леросу підозру в хуліганстві за те, що показав середній палець Зеленському в Раді.
Останнім гучним «розлученням» став вихід із фракції Мар’яни Безуглої, яка тривалий час критикувала військове командування. Безугла попрощалась із партією ще на початку 2024 року, а влітку вийшла із фракції після того, як її зняли з посади голови підкомітету Ради з нацбезпеки. За кілька днів після цього фракцію з третьої спроби також покинула Юлія Яцик, яка ще у 2022 також вийшла з партії.
Чимало «слуг» покинули фракцію на тлі гучних скандалів, пов’язаних із корупцією, але не тільки.
Так восени 2020-го після гучного корупційного скандалу з лав «Слуги народу” виключили київського мажоритарника Олександра Юрченка, якого НАБУ підозрює у хабарництві.
Навесні 2021 року «слуги” вигнали скандального мажоритарника Олександра Дубінського через внесення його до санкційного списку США за втручання в американські вибори й участь у «пов'язаній з Росією мережі іноземного впливу».
А за кілька місяців із фракції виключили ще одного скандального мажоритарника Євгенія Шевченка, який публічно підтримував білоруського диктатора Олександра Лукашенка.
На початку лютого 2022 року із фракції вийшов Олег Воронько, щодо якого тоді відкрили провадження за підробку документів. У травні того ж року «Слуга народу» врешті виключила Олексія Ковальова, який від початку вторгнення активно допомагав росіянам на окупованій Херсонщині й обійняв посаду в окупаційному «уряді».
А у 2023 році зі «Слуги народу» вигнали ще трьох депутатів — Миколу Тищенка після його поїздки до Таїланду, Богдана Торохтія через відпочинок нардепа за кордоном під час воєнного стану та Анатолія Гунька, якого спіймали на хабарі.
Примітно, що шестеро скандально відомих «слуг» врешті опинились у групі «Відновлення України», рятуючи об’єднання проросійських депутатів від можливого розпаду. Так у грудні 2023 року, коли до групи доєднався Анатолій Гунько в ній знову стало 17 депутатів, що є мінімально допустимою кількістю (адже для існування депутатської групи до її складу має входити не менше депутатів, ніж до найменшої фракції Ради).
Утім, як показує нинішнє скликання — не так важлива формальна кількість депутатів у Раді, як те, як безпосередня робота нардепів у комітетах та в сесійній залі і участь у голосуваннях. У наступній частині ми розповімо, хто з нардепів IX скликання був найбільш продуктивним, а хто — рекордсменом із прогулів.
