Закон Грема: санкції проти росії чи новий козир Трампа у грі з Китаєм?
Нові санкційні повноваження можуть стати для президента США передусім важелем у переговорах із Сі Цзіньпіном.
Закон Ліндсі Грема прийнято, але радіти особливо не варто, адже це начебто політичне рішення, яке виглядає як подарунок, поки не починаєш читати дрібний шрифт.
Палата представників США ухвалила його 262 голосами проти 159. За — 203 республіканці та 58 демократів. Закон дає Трампу можливість запроваджувати мита до 100% проти великих покупців російської нафти й газу.
На перший погляд — чудово. російська нафта, санкції проти країн, що її купують.
Але, на жаль, цей закон значно більше про інтереси Трампа, ніж про інтереси України.
Трамп отримує не просто санкційний інструмент. Він отримує ще одну величезну кнопку під назвою «тарифи». А це його улюблена кнопка. Причому дуже вчасно.
24 вересня очікується зустріч Трампа і Сі Цзіньпіна. І закон буквально лягає Трампу в кишеню перед цією розмовою: ось тобі Китай, ось російська нафта, ось потенційні 100% мита.
Тобто перед переговорами США отримують не стільки зброю проти Москви, скільки важіль тиску на Пекін. І тут починається найцікавіше.
Трамп переконаний, що мита можуть повернути виробництво до США. Частина інвестицій справді пішла в американську промисловість після його тарифної політики. Але американське промислове пожвавлення має значно складнішу природу — величезну роль відіграють технологічні інвестиції та бум навколо штучного інтелекту.
Але Трамп — це людина, яка любить прості причинно-наслідкові зв'язки: мита ввів Трамп, а отже, все хороше зробили мита.
Тому не варто дивуватися, якщо торговельна війна знову стане універсальною відповіддю США на дуже різні проблеми.
Вони вже навчилися обходити санкційні механізми. А коли на світовому енергетичному ринку виникають додаткові проблеми, російська нафта стає ще потрібнішою.
Тобто закон може зробити російську нафту дорожчою для покупця, але це не те саме, що фізично зупинити її експорт. І саме тут проходить межа між красивою санкційною декларацією та реальною геополітикою.
Для України важливо інше. Ми не повинні плутати інструмент американської зовнішньої політики з американською стратегією завершення російсько-української війни. Це різні речі.
Трамп зараз отримує додатковий важіль перед розмовою із Сі. Але питання України може опинитися там далеко не на першому місці. Пекін може бути цікавий США насамперед як партнер або суперник у питаннях торгівлі, Близького Сходу, енергетики та глобального балансу.
І якщо хтось думає, що американсько-китайські переговори автоматично означатимуть великий китайський план щодо України, це вже не аналіз, а видавання бажаного за дійсне.
Тому закон Грема — це добре як додатковий інструмент тиску на російську економіку. Але це не чарівна кнопка «зупинити путіна». І точно не треба робити з нього українську перемогу. Бо США зараз грають свою партію. Наше завдання — не аплодувати кожній американській карті, а дуже уважно стежити, на що саме Трамп готовий обміняти цю карту в переговорах із Китаєм. Ось там і буде справжня гра.
Але є й позитив: учора демократи встигли зашити в закон норму про фінансову допомогу Україні на 15 млрд доларів, яку можна буде виділити лише за рішенням держсекретаря Рубіо. Для нас це може бути важливим з погляду забезпечення американською зброєю.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
