Запропонувати путіну зустріч на Алясці – це верх політичного невігластва Трампа
Нарцисизм та путінопоклонство Трампа неперевершені!
Запропонувати воєнному злочинцю зустріч на власній території, та ще й у тій її частині, яка мала російську належність, — це не тільки верх геополітичного невігластва, а й нечуване самоприниження Сполучених Штатів, які Трамп нібито хоче зробити великими (MAGA) знову.
І справа не в тому, що місце зустрічі дає пас росагітпропу під нову порцію пропагандистської отрути для суспільної орди під надихаючим гаслом:
І не в тому, що персональна капітуляція Трампа перед путіним буде подана як стратегічний відступ Заходу:
Насправді, Трамп своїми бездумними діями — з позиції реальних, а не уявних (в окремо взятій трампоголові) інтересів США — робить пас коаліції зла на чолі з Китаєм, у якій путін відіграє роль ординарця Сі.
Після ймовірної зустрічі в Анкориджі путін і Сі переможно продемонструють у Тяньцзіні на саміті ШОС 31 серпня – 1 вересня, що «зараз відбуваються зміни, яких не було сто років. І ми разом просуваємо ці зміни». Ця фраза належить Сі наприкінці його візиту до москви 21 березня 2023 року. А військовий парад у Пекіні 3 вересня покаже, хто править світом і що Захід в особі США відкинуто на глобальні одвірки, адже васал Китаю вже веде переговори не десь на нейтральній території, а на території противника. Тим більше, що в «тарифному поєдинку» переможцем вийшов Сі, а не Трамп.
І якщо хтось у Вашингтоні тішитиме себе думкою, що відроджені російсько-американські контакти блокуватимуть доступ стратегічного ворога США до Арктики через Берінгову протоку, насправді в Пекіні та Москві це бачать інакше: коли росія отримає від США Аляску назад, шлях в Арктику належатиме Китаю.
Як добре відомо з трактату Сунь-цзи, «війна — шлях хитрощів і обману». Піднебесна володіє вишуканим мистецтвом хитрощів і обману та має стратегічне бачення і терпіння. На відміну від трампоголових, яким потрібен миттєвий медіаефект і Нобелівська премія для самозадоволення.
«Солодка цукерка» від путіна для Трампа щодо спільної розробки ресурсів Арктики є пасткою для Трампа, який живе мареннями про Big Deal з росією, що «принесе багато мільярдів доларів». Недарма одне з найбільших родовищ рідкісноземельних металів у Республіці Саха — Томторське — нещодавно передано не «Норнікелю», а… «Роснефти» (!) та Сєчину, який уже мав досвід партнерства з американськими majors в Арктиці, хоча з того нічого не вийшло. Пастка має виглядати привабливо, в ній має бути сир 🙂 І Трамп уже збирається його ковтнути.
Я вже не стану тут згадувати про те, що «пропозиціями для миру в Україні» через нехтування територіями і кордонами брутально й остаточно розтрощується Статут ООН, Гельсінкський заключний акт НБСЄ 1975 року (50-річний ювілей якого 1 серпня мало хто згадав) та інші основоположні документи, на яких базувався мир у Європі після Другої світової війни.
Далі буде…
