Завтра обиратимуть директора Бюро економічної безпеки (БЕБ)
На посаду директора БЕБ вперто проштовхують ставленика Андрія Рубеля.
Це роблять саме на Трійцю — щоб зайвого шуму ніхто не здіймав завчасно.
У підслідності БЕБ — найжирніші статті Кримінального кодексу, що дають змогу створювати проблеми для бізнесу, а потім ці ж проблеми «безоплатно» вирішувати.
Звісно, всі ключові гравці української політики та економіки намагаються посадити туди свою людину.
Практично всіх кандидатів уже кілька місяців прискіпливо перевіряють наші журналісти-антикорупціонери-активісти: той від Ахметова, той від Банкової, в того батько-дружина-собака з російськими паспортами, той — просто крадій-негідник-дилетант і т.ін.
Не звернули увагу лише на одного кандидата — Цивінський Олександр Ігорьович.
Це один із керівників НАБУ, якому професійно ліплять бездоганну репутацію.
Виходець з поліції, нібито був там білою вороною, не зжився, перебіг у НАБУ, подавався на посаду директора НАБУ у 2023 році, доволі амбітний.
Став широко відомий завдяки справі «Чисте місто» (кримінальне провадження №52023000000000154 від 03.04.2023). Два роки розслідування, 94 одночасних обшуки.
На виході — один доведений епізод: організоване злочинне угруповання у складі: київський «смотрящий», заступник Кличка, голова земельної комісії, депутатка та з десяток чиновників мерії вкрали зруйнований туалет і відвели під ним 11 соток (на Міцкевича). Ймовірно, хотіли втулити там хмарочос, ну або кіоск поставити.
Головного фігуранта справи — Дениса Комарницького — вивезли за кордон.
За дивним збігом обставин вивезли їх співробітники Департаменту стратегічних розслідувань (ДСР) Нацполіції, яким керує Андрій Рубель, той самий, що курував Цивінського.
Можливо, читачі пам’ятають розслідування щодо Рубеля, які спричинили неабиякий резонанс.
Добра половина піарників Києва зверталась з пропозиціями прибрати публікації з медіа, фейсбуку та телеграму.
Невже Рубель справді засмутився через висвітлення фактів незаконного збагачення — подумаєш, записав заміський будинок і люксову автівку на рідну тітку, або те, що його дружина отримала 12,8 млн грн від держпідрядника Максима Шкіля в розпал кримінальних переслідувань, які раптом припинились.
До речі, той самий втікач Комарницький підписав із Шкілем договір на будівництво Подільського мосту на 630 млн грн (а днями ще 1,2 млрд грн з міськбюджету отримає Шкіль «на фарбу» до мосту).
Неочікувано до втікача Комарницького у Відень приїхав Михайло Ткач і видав малозрозуміле «розслідування», головним підсумком якого стало озвучення позиції самого Комарницького — мовляв, його переслідують із політичних мотивів.
Ще й враховуючи, що йому інкримінують смішну крадіжку туалету, а не мільярдну корупцію на будівництві Подільського мосту разом зі Шкілем.
Як тут не згадати, що Михайло Ткач «відбілює» репутацію молодоолігарха Шкіля, який платить гроші дружині Рубеля з ДСР, співробітники якого й вивезли Комарницького.
Весь сир-бор через одне речення у розслідуваннях — «у свій час Рубель курував Цивінського» (у справі рюкзаків Авакова-молодшого, провину за якого взяв на себе стрілочник, якого врешті-решт виправдали).
Ця фраза напередодні конкурсу могла створити негативний образ Цивінському як головному претенденту на посаду директора БЕБ — тому й намагались її прибрати…
