Зеленський і санкції: від ворогів до опонентів

Зараз ми спостерігаємо цинічну технологію нормалізації позасудових вироків. Мета — зробити нормою накладення санкцій з арештом і конфіскацією майна без вироку суду, особисто за рішенням президента Зеленського.

Щоб суспільство не бунтувало проти беззаконня, його повільно привчають до позасудових рішень. Спочатку санкції накладають на справжніх покидьків на кшталт Шуфрича чи Медведчука. Їх нікому не шкода, і суспільство поступово звикає до того, що позасудові вироки, хоч і незаконні, але «справедливі».

Потім без суду відбирають у олігархів телеканали. Народ знову мовчить, бо нікому не шкода ані Ахметова, ані Коломойського, і ніхто не буде за них заступатися.

Тепер, коли традиція позасудових рішень усталилася, у Зеленського взялися й за політичних конкурентів. Причому почали не з Притули, а з політика з високим антирейтингом — Порошенка. Розрахунок на те, що його теж більшості не буде шкода, і ніхто не стане за нього заступатися.

І тут варто задуматися, що буде далі. Бо якщо ви думаєте, що Зеленський зупиниться на Порошенкові — мушу вас розчарувати. Ні, не зупиниться!

Санкції як інструмент покарання без суду — дуже спокусливий механізм впливу. Це зручно: не подобається тобі людина — оголошуєш її ворогом народу, забираєш майно, забороняєш балотуватися. Гітлер і Сталін взагалі вбивали.

Чому я проти цього? З двох основних причин.

Перша причина: на мою думку, якщо посадові особи держави звинувачують громадянина — вина має бути доведена. Інакше у громадянина немає шансів захистити себе від держави. Бо держава має армію, поліцію, ресурси, а громадянин — нічого. Саме тому, вважаю, держава не має права карати громадян, якщо їхня вина не доведена в суді. На відкритому, публічному процесі, з дотриманням усіх процедур, прав на захист і змагальність сторін. Лише це є гарантією, що не постраждають невинні.

Друга причина: якщо продовжити практику накладання санкцій без рішення суду, рано чи пізно прийдуть за кожним із нас. Це лише питання часу, коли після Зеленського санкції почне накладати Єрмак, потім Татаров, Арахамія, а потім — і голова сільради. І в якийсь момент ти прокидаєшся, а твоя корова потоптала грядки сільському старості. І вже по обіді до тебе приходить поліція, щоб забрати корову й переписати город на старосту — бо той наклав на тебе санкції.

Тому я переконаний: практика накладання санкцій на громадян України — глибоко хибна, аморальна, корупційна і така, що розбещує абсолютною владою. Якщо є претензії — людину має судити суд. І ніяк інакше. Бо ми дуже швидко прийдемо до феодалізму, де в кожному районі буде свій суд Лінча, і щоб вижити, треба буде весь час ходити з пістолетом.