Зеленський, мобілізація і брехня

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).

Володимир Зеленський має різну риторику для західних аудиторій та локальних, адже свої з'їздять будь-який кавалочок. Днями зацікавила цитата із пресконференції з Олафом Шольцом про мобілізацію, ось вона:

«Що стосується мобілізації, я абсолютно тверезо на це дивлюсь, тому що мобілізація у нас триває через стан війни з першого дня. Я бачу, що це питання є в суспільстві. Безумовно, не перший день війна, але якщо ми хочемо зберегти державу, то треба її відстояти».

А що це було багато місяців поспіль, коли було запевнення від президента, що мобілізація не на часі, «Залужний вимагає мобілізувати пів мільйона людей, а я не бачу потреби». І нарешті — «у нас немає грошей мобілізувати цивільних, бо це економіка».

Далі був піар на так званому аудиті, що, мовляв, уже не треба мобілізувати півмільйона людей, спасибі новому головкому Олександру Сирському. Правда, потім виявилось, що авіатехніків і кіберспеців забирають у штурмовики, і це не дуже ОК, але хто ж на це зважає.

Профнепридатність пана Зеленського як Верховного головнокомандувача, його постійний газлайтинг українського суспільства та гейт щодо ЗСУ — призвів до того, що у нас минулого року була зірвана мобілізація. Тут зацитую нардепа і військового Романа Костенка, щоб розуміти масштаби проблеми: «За цей травень вдалося мобілізувати більше людей, ніж за останні кілька місяців у цілому».

Тобто в період страшних боїв за Авдіївку у нас кіт не качався з мобілізаціями, ротаціями й так далі... Чимало людей попросту розслабили булки, бо є «народжені для війни», а є мамині пиріжечки, ще частина здорових чоловіків боїться походу для уточнення даних у ТЦК і СП більше ніж російської окупації.

Хоча варто сказати, що охочих захищати свою державу та дім — не стало набагато менше, ніж 2022 року. Про це стверджує соціологія, але люди потребують чітких правил, строків демобілізації та відповіді на питання — чи буде ротація взагалі.

Цих відповідей бракує — тому це добрий ґрунт для маніпуляцій і заготовок реальних російських ІПСО — реальних, а не те що не подобається зеленій владі. TikTok-ролики й анонімні Telegram-канали рясніють ефектними відео в кущах під ТЦК.

Так от біда далеко не в самих ТЦК — біда у відсутності чітких правил, пояснень і порядку бронювання, бо коли медик зі знаменитого відео з Одеси каже, що через відсутність броні — може не лишитись фельдшерів і водіїв швидкої у місті — це проблема уряду. Чим займається уряд третій рік війни — велике питання.

Коли умовна Юлія Свириденко виходить і каже, що «ось, жінки мають здобувати професією трактористів, бо чоловіки на фронті», — у мене є тривожне відчуття, що ця пані ніколи не бачила як працює тракторист-комбайнер на полях із глинистим ґрунтом і крутим спуском. Там має бути фізична сила, а головне — добрі технічні знання.

Коли у київському метрополітені офіційно кажуть, «містяни вибачайте — у нас є мобілізовані машиністи, токарі й слюсарі, тому інтервали можуть бути збільшені», — це теж питання до уряду. І того, а чому це якесь рило з букмекерської контори важливіше за осіб, які забезпечують оперативне пересування мільйонів громадян щодня?

Далі — мене дуже турбує зростання насилля та ненависті у бік військовослужбовців, які займаються питаннями мобілізації (тут гранату у двір кинули, там із ножем напали). У Дніпрі якісь «народні месники» спалили рандомну машину ЗСУ, яка не мала жодного стосунку до ТЦК.

У зв'язку із вищенаписаним постає низка питань:

• Чому донині не було жодного вечірнього звернення президента стосовно актів агресії, непорозуміння і страхів українських громадян?
• Чому не було офіційного засудження кидання гранат і поножовщини, а ще бикотеки у бік реальних ветеранів — «Ти чо не здох на Бахмуті?».
• Чого мій чоловік/батько/син/онук має воювати, коли у спортзалах столиці повно потенційних піхотинців?

У Зеленського завше знаходиться час прокоментувати п'яні вечірки, бої Усика, Євробачення тощо, але не доходять руки пояснити потребу мобілізації українцям, а не Шольцу. І врешті — відповідальною рукою Верховного головнокомандувача навести лад із труднощами мобілізації.

Варто на третьому році великої війни впорядкувати бронь не для «своїх», à la «Кінокіт» і єдиний телемарафон, а для справді критичної інфраструктури. Зеленський має пам'ятати, що питання поразки, несправедливого миру та втрати територій — будуть адресовані найперше до нього.

І я не заздрю тому, хто зубоскалив на стадіоні з того, що «Турчинов проср@в Крим», бо якщо ми програємо цю війну — розривати підуть одну особу на Банкову. І я не впевнена, що у цьому питанні його спасе високий друг з обкладинки журналу Time у пом'ятій піжамі.