Зеленський ризикує остаточно перетворитися на маріонетку Авакова
Кризи приходять і йдуть, а обмежувальні заходи ніби тимчасового характеру лишаються.
Найменш приємне в усіх карантинних обмеженнях, що вони можуть лишитися і після. Кризи приходять і йдуть – обмежувальні заходи ніби тимчасового характеру лишаються назавжди.
Тож, раптом полюблена нашою владою китайська модель управління і звернення Зеленського з критикою "м'якотілої ліберальності" була абсолютно невипадкова.
Всі ініціативи з імперативним мандатом, і по суті державною профспілкою журналістів, членство у якій буде обов'язковим для існування в професії, і пакет Гетманцева, і контури закону про заборону критики влади – усе це було і так, завчасно.
Тепер з'явилася соціально легітимна підстава для закручування.
У кожного такого обмежувального заходу існує цілком конкретний бенефіціар. І Володимир Зеленський фактично ризикує стати тонкою плівкою над реальною владою Арсена Авакова, яка в умовах надзвичайного стану буде надзвичайною.
Найголовніше, що Володимир Олександрович думає, що так посилює свою ж владу.
Насправді, після проходження критичної точки він буде її лише послаблювати, делегуючи повноваження і переносячи прийняття рішень з бунтівного і незрозумілого парламенту (який увесь час зелені намагаються каструвати) до цілком конкретних точок концентрації влади – Офісу президента і МВС.
Причому, МВС стане дедалі ширшим монстром після кризи, адже матиме унікальну концентрацію формальної і неформальної влади, золоту акцію в віджимі ресурсів і триматиметься єдиною міцною силою в очах людей в умовах безпорадності.
Громадянське суспільство (ой, як я люблю це словосполучення – як почитаєш, то така грізна сила, як в реальності звичайна плюшева іграшка) буде знаходитися в стані колективного обсесивно-компульсивного синдрому. Весь час переслідуване маніями і нав'язливими ідеями воно проспить встановлення іншого політичного режиму.
Зеленський з часом все більш явно буде перетворюватися на таку ж підставну особу, як і люди, яких він поставив по периметру себе в політиці.
Тому що неможливо було уникнути цього, створюючи маріонеткові Кабміни один за одним і обмежуючи роль парламенту.
Влада – річ конкретна, як і реальні ресурси. Поки в полі зору більшості бродять гербові папірці, реальні гравці намагаються накопичувати не їх, а нафтові свердловини і приватні армії. Тому що реальність завжди неегалітарна, і хтось накопичить більше за інших, поки в справі підставні особи.
