ЗІ СВЯТОМ КУПАЛЛЯ (КУПАЛА)!
У 2026 році літнє сонцестояння відбудеться 21 червня о 11:24 за київським часом, тому сьогодні слов'яни святкують свято Купалля.
Віру наших предків знищували вороги нашого народу, тому до нас дійшла не зовсім правильна назва цього свята — Купала. Насправді не було і немає такого бога, як Купала чи Купайло. Язичництво знищували століттями, і до нас дійшли лише залишки віри наших предків. Так сталося і з назвою цього свята.
Наші предки в день літнього сонцестояння святкували свято на честь бога Ярила та його дружини Купави. Наш народ уже забув, ким був бог Ярило, а тим більше забув ім'я його дружини. Ось і виходить, що до нас дійшла лише частина назви свята наших предків — Купала, але й вона неправильна, тому що дружина Ярила — Купава, а не Купала.
У нашому календарі, який ми відновили, це свято називається Купаллям, бо в деяких селах саме так називали це свято. І це правильніше, ніж називати свято Купала.
Головна магія відбувалася в ніч на Купалля. Це час, коли природа перебуває на піку своєї сили, а межа між нашим і потойбічним світами стає зовсім тонкою. На пагорбах та берегах річок розпалювали великі багаття, причому вогонь добували по-старому — тертям.
Стрибки через вогонь були не просто забавою, а справжнім ритуалом очищення. Люди вірили, що так згорають усі хвороби. А якщо закохана пара перестрибувала багаття, не рознімаючи рук, це означало, що скоро буде весілля.
У вогні також спалювали старий одяг хворих дітей, щоб прогнати недуги, і навіть проводили крізь дим худобу, аби захистити її від мору. Вода цієї ночі вважалася цілющою. Усі масово йшли купатися, бо вірили в її особливу силу.
Навіть ранкова роса мала особливе значення — нею вмивалися, щоб бути здоровими та гарними. Трави, зібрані в цю ніч, мали надзвичайну силу. Їх сушили та зберігали як ліки або обереги для дому.
Найвідоміша легенда розповідає про квітку папороті, яка розпускається лише на мить. Той, кому пощастить її знайти, нібито зможе знаходити скарби, розуміти мову тварин і отримає магічну силу.
Дівчата ж пускали на воду вінки, щоб дізнатися свою долю. Якщо вінок плив далеко — це був знак щастя або швидкого заміжжя. Якщо ж віночок тонув, це вважали не бідою, а лише попередженням.
Ярило-батьку, Купава-мати,
Прийдіть до нас!
У небі палайте,
По землі гуляйте,
Вогні роздувайте,
Іскри кидайте!
Світлом осявайте,
Благом одаряйте,
Жаром сполум'яняйте,
Хмару відганяйте!
Встаньте в хоровод,
Зладуйте приворот,
Серця палкий жар —
То богів нам дар!
Ярило і Купава — святі,
Будьте, боги, славні в стократі!
Слава Ярилі й Купаві! Слава Ярилі й Купаві! Слава Ярилі й Купаві!
