Знову "какаяразніца": Малоросійство проросло прямо на Звенигородщині — на рідних землях Шевченка

"Чому працівники забавок розмовляли російською мовою? Ми що, живемо в Росії?".

Важливість української мови була підірвана у Катеринопільській громаді, що на Звенигородщині, під час святкувань "івана купала". Не спрацював ні закон про використання української мови, ні здоровий глузд організаторів. 

Працівники розважальної сфери виявилися російськомовними, що безперечно викликало увагу. 

Звичайно, що зараз тут лише не вистачає проклятого "какаяразніца", але давайте вже не будемо малоросами.

Тему мовної дискримінації у соціальній мережі підійняв мій колега та вчитель — Тарас Буділін, який влучно зауважив: "Чому працівники забавок розмовляли російською мовою? Ми що, живемо в Росії?".

Саме його зауваження пробудило "дрімучий ліс" захисників московських цінностей на цих землях.

Декілька цитат організаторів дійства:

"Дійсно коли це ми стали Україномовними... Я в технікумі вчила все російською мовою"
"А якщо мої онуки ходять в російську школу (зручно, бо знаходиться біля роботи батьків), то мені їх що, не любити?"
"Здесь живут и русскоязычные,что им делать?"

Сотні тисяч українців зазнали репресій за українську мову, її берегли тут як найцінніший скарб. Її не відцурався Тарас, що жив у часи царського гніту, нею промовляли останні свої слова катеринопільчани під час геноциду 1932-1933 років, її оберігав Василь Симоненко, що був смертельно побитий міліцією на станції у Смілі — і це тільки частина боротьби!

Але нічого! Протиснемо, не дамо знущатися з мови! Все буде Україна!

Автор: Історик, місцевий педагог Юрій Григор'єв.