Звернення 36-ї бригади морпіхів з Маріуполя
"Сьогодні буде крайній бій, далі – врукопашну"
36-а окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського ВМС ЗС України опублікувала звернення з Маріуполя.
У ньому сказано, що в підрозділу закінчуються боєприпаси, ситуація дуже складна, підтримки немає.
“Дорогий український народе.
Ми – 36-та бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського, не зрадивши присяги 2014 року вийшли з Криму і продовжували гідно виконувати завдання щодо оборони України.
З початку війни ми вже 47 діб захищаємо Маріуполь. Нас бомбили з літаків, нас обстрілювали з артилерії, танків та інших вогневих засобів. Ми гідно тримали оборону, роблячи неможливе. Але будь-які ресурси мають властивість закінчуватися.
За час бойових дій нам один раз передали 50 122-гих снарядів, 20 мін та трохи “енлавів” та “Старлінк” Ілона Маска – спасибі, Ілоне, він витримав чимало авіаударів і досі працює. Більше нам нічого не передали.
Без Б/К, не маючи можливості оборонятися, противник поступово відтіснив нас на завод “Азовмаш”, оточив, скував вогнем, і тепер намагається нас знищити.
Був варіант привести до нас резерви, щоб посилити і продовжити оборону. Були варіанти бригаді зробити прорив та вийти до своїх військ.
Ми доповідали про це в ОТУ “Схід”, і вони починали планувати операцію. Содоль, Делятицький намагалися щось зробити, але їх старші штаби завертали.
Ми повідомляли про це в ООС, вони говорили “тримайтеся, ми працюємо”, обіцяли вертоліт, котрий так і не прилетів.
Ми розмовляли з головнокомандувачем, котрий пообіцяв деблокаду.
Понад місяць морпіхи воювали без поповнення боєприпасів, без їжі, без води, мало не сьорбаючи з калюжі, та гинули пачками. Гора поранених складає майже половину бригади. У кого не відірвані кінцівки і можуть ходити – повертаються до строю. Піхота вся загинула, і стрілецькі бої ведуть артилеристи, зенітники, зв’язківці, водії та кухарі. Навіть оркестр. Гинуть, але борються. Ми поступово закінчуємося.
Мудрі генерали радять забирати боєприпаси у противника. Напевно, не вимерли ці совкові паркетники, тому багато народу за них помре дарма. Були шанси. Були можливості, але через боягузтво повідомляти по вертикалі вони не реалізовані. З нами вже ніхто не хоче спілкуватися, бо ми списані.
Дорогий український народе.
Я не знаю, що буде далі, але я дуже тебе прошу згадати морських піхотинців добрим словом. І незалежно від того, як будуть розвиватися далі події, не говоріть погано про морську піхоту.
Вони зробили все можливе та неможливе.
Бо ми ВІРНІ ЗАВЖДИ!
11.04.2022″.
