1000 розстрілів на день: механіка сталінського терору

5 серпня 1937 року в СРСР розпочався Великий терор.

Це була наймасовіша за всю радянську епоху «чистка», яка призвела до загибелі сотень тисяч людей.

Все почалося 5 серпня 1937 року, коли в дію вступила постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року № П51/94 «Про антирадянські елементи».

Авторами ідеї терору були Єжов і Сталін.

Для спрощення судової процедури та пришвидшення винесення вироків Політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про створення позасудового репресивного органу — обласних «трійок».

Загалом у СРСР у 1937–1938 роках за обвинуваченням в антирадянській діяльності було заарештовано 1 548 366 осіб.
З них розстріляно 681 692.
У середньому це — приблизно 1000 вбитих щодня.

У кожну республіку, область, район із Москви спускалися «ліміти» на репресування за І та ІІ категоріями:
І категорія — розстріл, ІІ — ув’язнення.
Співвідношення — приблизно 3:1.

Початковий ліміт для УРСР за І категорією становив 26 150 осіб.
У січні 1938 року його збільшили до 83 122 осіб.

Серед убитих були:

– творець театру «Березіль» Лесь Курбас,
– поет-неокласик Микола Зеров,
– драматург Микола Куліш,
– колишній міністр освіти УНР Антон Крушельницький та його сини Остап і Богдан,
– історики: академік Матвій Яворський, професори Володимир Чехівський, Сергій Грушевський,
– географ, академік Степан Рудницький,
– письменники: Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий,
– науковці: Микола Павлушков, Василь Волков, Петро Бовсунівський, Микола Трохименко,
– творець Гідрометеослужби СРСР, голландець за походженням, професор Олексій Вангенгейм,
– міністр фінансів УСРР Михайло Полоз.

А також — десятки тисяч куркулів, «буржуазних націоналістів» і церковників.

Тому варто пам’ятати: СРСР — це не країна з «найсмачнішим пломбіром», а тюрма народів, де влада масово знищувала власних громадян.