Мобілізація як інструмент репресій
Здається, в Україні набуває поширення «сталінізація» у внутрішній політиці.
Днями колишнього охоронця викривача корупції Ваганяна схопили на вулиці в Одесі та привезли до ТЦК — хоча той має залізобетонну відстрочку з усіма документами.
Туди приїхали орли з ДБР та в лоба запропонували угоду: «ти даєш “правильні” покази проти Ваганяна — і ми тебе випускаємо». Чоловік не погодився і тому негайно опинився у бойовому підрозділі — без проходження будь-якого БЗВП. Що є просто кричущим порушенням порядку мобілізації, чистим свавіллям. Що далі станеться з цією людиною — хтозна. А статися може що завгодно.
Наприклад, журналіст Дмитро Штанько активно викривав корупцію зе-влади й оприлюднив, зокрема, історію про те, як брат Андрія Єрмака продавав державні посади. Після цього він був раптово мобілізований та переведений під Бахмут, де загинув у бою.
Про проблему якось одразу перестали говорити. А тепер, коли Єрмака вже зняли з посади, — рідко згадують.
Зовсім свіжий кейс: боєць ЗСУ Микола, позивний «Киянин», різко критикував міністра оборони Федорова за раптове вимкнення Starlink, чим різко зменшилися шанси на виживання його підрозділу в зоні бойових дій.
Подібний варіант, до речі, хотіли провернути і зі мною у 2023 році, коли я був добровільно (!) мобілізований до ЗСУ: тодішній міністр «цифровізації» Федоров звертався до Головнокомандувача Залужного з проханням «перевести Корсуна у 33-ю бригаду», яка на той момент несла тяжкі втрати під Оріховим. Але Залужний категорично відмовив, бо абсолютно не сприймає такі методи — і як офіцер, і як людина. Я розповідав про це тут.
Пану Федорову нема що сказати у відповідь на публічну критику його інфантильної політики «магічного мислення» — тому він схильний до фізичного усунення опонентів. З цієї, а також із десятка інших причин я просто не можу залишатися байдужим до діяльності цього джентльмена — про що мене часто запитують.
Журналісти Бутусов та Буткевич були свого часу мобілізовані й зараз повністю припинили критикувати Найвеличнішого, небезпідставно побоюючись за своє життя.
Тобто загалом ця схема «примусу незгодних мовчати» працює не тільки у ворожому війську — вона успішно застосовується і в нас.
А тим часом зе-мафія продовжує затягувати війну, прикидаючись, ніби прагне миру. Попри обмежені розумові можливості, вони кристально чітко усвідомлюють, що закінчення війни запускає ланцюжок невідворотних подій, який закінчиться для них дуже погано: кому тюрма, кому вигнання, а декому — й імпульсивна раптова дефенестрація.
Тому зе-банда буде робити абсолютно все, щоб війна в Україні ніколи не закінчилася — тоді вони вічно залишатимуться при владі. Такий у них план. Вибори їм уже ніколи не виграти, навіть парламентські, — тому вони їх усіляко уникатимуть.
Пам’ятаєте, як Зеленський кричав на захист свого Татарова: «Як я можу його звільнити?? Ви хочете, щоб рузькі його вбили?!»
Але він мовчить про вбитого рузькими Штанька. Ніяк не реагує, коли намагаються «утилізувати» патріотів, які не хочуть жити у зеленькому свавіллі, під владою мстивих злодіїв із мисленням «криворізької шпани».
Повномасштабне вторгнення та воєнний стан надали брехливим клоунам несподівано ефективний інструмент затикання ротів незгодним — фізичну ліквідацію під приводом «загинув у бою».
І вони продовжують його активно застосовувати. І зупинятися — не збираються. Бо мертві — не скаржаться. А живі — мовчать.
Найгірше у цьому всьому те, що наших військових привчають до думки: «Мовчи — живіше будеш».
А звички залишаються з людьми надовго...
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
