70 запитів — 0 відповідей: Інтерпол ігнорує розшук воєнних злочинців Росії
З початку повномасштабної війни Інтерпол отримав понад 70 запитів слідчих про міжнародний розшук російських воєнних злочинців.
Про це під пресконференції МІПЛ заявив керівник відомства Віталій Касап. Водночас жодне оповіщення так і не опублікували. Причина, за словами Касапа, у тому, що Генеральний секретаріат Інтерполу наразі не опрацьовує такі запити від України. Там посилаються на третю статтю статуту організації, яка забороняє Інтерполу втручатися у розслідування справ воєнного характеру.
Україна сподівалась обійти ці обмеження, застосувавши механізм, передбачений резолюцією Генасамблеї Інтерполу AG-2010-RES-10. Цей документ ухвалили у 2010 році після війни в Югославії і під тиском міжнародної спільноти. Механізм дозволяє оголошувати у міжнародний розшук підозрюваних чи засуджених у воєнних злочинах, злочинах проти людяності та геноциді. Його широко використовували під час розслідування міжнародних злочинів у Югославії, Руанді та Сьєрра-Леоне.
Детально про це МІПЛ розповідала у своєму розслідуванні.
Втім застосовувати цей механізм в Україні Інтерпол відмовляється, обґрунтовуючи своє рішення тим, що збройний конфлікт між Росією та Україною все ще триває. Там вважають, що задоволення запитів однієї з воюючих країн може нашкодити Інтерполу і його країнам-членам.
— Починаючи з червня минулого року ми ведемо кампанію, аби Генеральний секретаріат Інтерполу все ж переглянув свою позицію, — пояснює Віталій Касап. — Справа в тому, що попереднє керівництво, на наш погляд, чинило опір. Тепер же, з призначенням нового Генсека Інтерполу пана Уркізи, наші консультації отримали новий поштовх. Ми дуже сподіваємося, що найближчим часом Інтерпол ухвалить відповідні рішення.
Альтернативою Інтерполу у питанні розшуку підозрюваних чи засуджених за воєнні злочини росіян наразі стали двосторонні договори України з іншими країнами та універсальна юрисдикція. На цьому наголошує Ірина Діденко, заступниця начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генпрокурора України:
— Наприклад, фіни зараз в активній судовій стадії притягнення російського воєнного злочинця до відповідальності. Ми наближаємося до судового остаточного рішення, і в цьому випадку людина може понести не заочне, а реальне покарання, оскільки воєнний злочинець утримується на території Фінляндії. Це дуже ефективний приклад співпраці. І ми переконані, що після її фіналізації вироком інші країни наслідуватимуть цей приклад.
Складність таких процесів, говорить Ірина Діденко, полягає у тому, що Україна має отримати та верифікувати інформацію щодо перебування воєнного злочинця на території іншої держави, а потім вчасно передати таку інформацію цій країні.
На думку Андрія Яковлєва, експерта МІПЛ з Міжнародного гуманітарного права, наразі Інтерпол є найдієвішим органом для розшуку злочинців, оскільки має найбільш розгалужену систему в світі та охоплює 196 країн. Через це Україні важливо зосередитися на переконанні Генерального секретаріату змінити свою позицію щодо застосування згаданої вище резолюції в контексті війни Росії проти України.
— Кожен, хто порушує закони та звичаї війни, теоретично думає, яке буде покарання і наскільки ймовірно, що його спіймають. Я впевнений, що командири вищої ланки точно про це думають. Якщо ж вони будуть переконані, що їх ніхто не спіймає, що їх навіть не шукатимуть, то їм буде все одно. І тоді вони точно будуть порушувати. Тому, коли ми говоримо про розшук, ми говоримо про превенцію злочинів, — підкреслює Яковлєв.
Він також зазначає, що мандат переслідування воєнних злочинців має Європол, який не відсторонюється від проблеми та ефективно використовує цей механізм. Однак Україна не є членом ЄС, тому повної мірою для неї інструменти Європолу недоступні. Втім, говорить Андрій Яковлєв, Україні варто розширити цю співпрацю і укласти відповідні договори.
Анастасія Лоза, комунікаційна менеджерка МІПЛ
