9 роковини «Мінська-2»: невивчені уроки

Рівно 9 років тому 12 лютого 2015 року у Мінську була підписано так званий «Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод» (Мінськ-2 в народі). Угода передбачала наступне:

1. Негайне припинення вогню, відведення важкої техніки та зброї від лінії фронту. Це не заважало РФ продовжити Дебальцевську операцію і відгризти цей важливий логістичний вузол (який за всіма картами розмежування мав бути українським).
2. Амністію бойовиків (тобто російським загарбникам, зрадникам і сепаратистам).
3. Але найголовніше — пункт 11. Проведення конституційної реформи в Україні з набуттям чинності до кінця 2015 року нової Конституції, з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів), а також прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей відповідно до заходів, зазначеними в примітці, до кінця 2015 року.

Конституційне закріплення примітки та спроба його втілення 31 серпня 2015 року — це цвях у труну української державності. Фактично, «дипломатичний Іловайський котел».

Пригадаймо, що саме мало бути закріплене у Конституції:

• Звільнення від покарання, переслідування і дискримінації осіб, пов'язаних з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей — фактична амністія та легалізація бойовиків та російських агентів.
• Право на мовне самовизначення; фактично жорстка денаціоналізація та русифікація, окупованих територій.
• Участь органів місцевого самоврядування у призначенні голів органів прокуратури та судів в окремих районах Донецької та Луганської областей.
• Легалізації колаборантів та окупантів у владі та силових структурах.
• Держава надає підтримку соціально-економічного розвитку окремим районам Донецької та Луганської областей;
• Оплата окупації коштом українських платників податків.
• Сприяння з боку центральних органів влади транскордонного співробітництва в окремих районах Донецької та Луганської областей з регіонами Російської Федерації.
• Фактична легалізація сепаратизму цих регіонів через прямі зв'язки з Москвою.
• Створення загонів народної міліції за рішенням місцевих рад із метою підтримання громадського порядку в окремих районах Донецької та Луганської областей + легалізація бойовиків-окупантів.
• Повноваження депутатів місцевих рад та посадових осіб, обраних на дострокових виборах, призначених Верховною Радою України цим законом, не можуть бути достроково припинені.

Власне, Москва легалізувала статус своїх колаборантів на окупованих територіях. Отримала час, щоби провести етнічні чистки (знищити будь-який опір), жорстку русифікацію і встановлення повного контролю над окупованими територіями та населенням.

7 років затирання будь-яких проявів української державності та перепрошивання населення. Передишка на фронті дозволила росії активніше втрутитися у Сирію, Лівію, посилити вплив на країни Африки та Південної Америки, підвищити свій геополітичний статус і прогнати війська до командирів бригад включно, через повноцінну конвенційну війну із використанням усіх сил і засобів, авіації, ракет, флоту у Сирії.

Знищивши будь-які сліди української державності, росія мобілізувала людський потенціал на окупованих територіях і потім його могилізувала в жорстких боях 2022-2024 років. Паралельно тривав розвал України зсередини — було сформовано потужний інформаційний кулак так званих каналів кума путіна Віктора Медведчука:

• проросійські сили повернулися у парламент;
• націоналістів звідти викинули;
• російський бізнес вільно почував себе на території країни;
• проходили безнаказано і за сприянням влади інформаційно-психологічні операції ворога (чого лиш вартий «Альфа-джаз» у Львові);
• відбувалося масове знищення складів зброї та боєприпасів;
• і масована атака з залученням інформаційних та силових ресурсів на учасників Революції гідності, патріотів, ветеранів АТО/ООС.

У міжнародному плані дали можливість реанімуватися васалу путіна Ляксандру Лукашенку, щоби згодом фактично інкорпорувати Білорусь. Тепер це не країна, а задній двір РФ.

Підготувавши цей ґрунт, путін розпочав свою горезвісну «СВО» із метою повністю знищити українську державність та ідентичність. Але наразі у нього все пішло не так, не за планом, бо українська нація дає гідну відсіч агресору.