А дехто з нас, панове, марить… Сталіним

Опінії
21 квітня, 11:26
А дехто з нас, панове, марить… Сталіним

Про соціологію ватяної субстанції.

Пенсіонер, українець, але все ще оптиміст

Попри непохитну вірність принципам наукового пізнання світу, навіть з усвідомленням неможливості коли-небудь його пізнати, до соціології ставимося не те щоб упереджено, але й без пієтету. Зовсім не так, як, скажімо, до фізики Всесвіту з її теорією струн чи тієї ж математики зі ще переконливішими «двічі по два» і рівновеликими штаньми Піфагора.

Соціологія – наука? Ще й яка! Бо вона й «системно-критична», й «проміжна», оскільки слугує місточком між природничими та гуманітарними сферами.

І методи у соціології пристойні – тут тобі й теорія великих чисел, і вибіркова сукупність, і середнє арифметичне. А душа не лежить… Бо продається ця наука регулярно, інколи навіть і за смішні гроші.

Це нас зачепили результати опитування, проведеного нещодавно Дослідницьким аґентством Fama за фінансової підтримки Konrad Adenauer Stiftung Ukraine. Соціологічна фірма зі спонсорською копійкою забрала в голову знайти відповідь на дражливе українське питання – кого тутешнє посполите громадянство вважає найліпшим політиком усіх часів і формацій?

І хоч зґвалтована блазнем суспільна свідомість мала б вже якось і призвичаїтися до національного ідіотизму, відповідь «я єсьм народу», узагальнена Fama, шокувала.

До перших чотирьох жодних претензій. Хіба що віднесення Тараса Григоровича до політикуму хибує на wishful thinking, бо наш геній все ж поет, класик, романтик, реаліст, художник і мислитель. Так, мріяв про трудову демократичну республіку, нещадно викривав «засушеного опенька», був братчиком Кирило-Мефодіївського товариства, але щодо його участі у практичній політичній діяльності можна посперечатися.

От ківи, мамаї, капліни – політики, оскільки цих хлібом не годуй, дай порулювати. Приблизно такого ж й на велик посадили. Коли і де Тарас Григорович натякав на бажання поборсатися у лайні? Чим є насправді політична боротьба за владу?

Але погодитись зі всенародним вибором Богдана Хмельницького, В'ячеслава Чорновіла, Михайла Грушевського, як політичних топ-лідерів, можна. Звісно, абстрагувавшись від Переяславської ради Богдана (Зіновія) Михайловича і злочинного пацифізму Михайла Сергійовича.

Та сказати, що наші очі від п´ятого прізвища у списку вибалушилися на кшталт очей пакистанського героя «Світу навиворіт» Діми Комарова (там велокур'єр Ахмед Хан демонструє унікальну здатність дивуватися неподєцкі, маєте мужність – перегляньте!), значить, трохи згрішити. Українці, себто, ми з вами усереднені, п´ятим у рейтингу виставили … Сталіна. Йосипа Віссаріоновича. Кобу.

Оговталися? Наперед Івана Мазепи, Ярослава Мудрого, Степана Бандери. Сьомим в «українців» йде Петро І.

Можна скільки завгодно ділити електоральний простір на історично оформлені регіони, тішитися тим, що у десятці зовсім «ідеальних політиків» немає Лєніна, путіна і Зеленського з Лисим, або тим, що російські медійні помийниці переполошилися попаданням до «десятки» двох «символів сучасних нацистів: Івана Мазепи і Степана Бандери».

Але вочевидь слід визнавати, що деякі регіони історично формувалися таки за принципом гуртування худоби на продаж.
Читайте також:
Попри щорічні істерики московитів та євреїв — ми пам'ятаємо українських дивізійників, а також про свої історичні землі на Закерзонні.
28 квітня, 21:09
Російськомовна громада Латвії, що складає чи не половину населення країни, боляче сприймає правду на тему окупації та русифікації Балтії.
13 квітня, 10:23
"Людина високої внутрішньої культури, закоханий у свою родину і Україну".
05 квітня, 16:45
Він відомий у всьому світі як «парох концтабору Майданек».
25 березня, 22:25
Президент Франції закликав істориків пришвидшити оприлюднення раніше таємних архівних документів, пов'язаних із війнами в Алжирі.
13 березня, 07:59