А дехто з нас, панове, марить… Сталіним

Попри непохитну вірність принципам наукового пізнання світу, навіть з усвідомленням неможливості коли-небудь його пізнати, до соціології ставимося не те щоб упереджено, але й без пієтету. Зовсім не так, як, скажімо, до фізики Всесвіту з її теорією струн чи тієї ж математики зі ще переконливішими «двічі по два» і рівновеликими штаньми Піфагора.

Соціологія – наука? Ще й яка! Бо вона й «системно-критична», й «проміжна», оскільки слугує місточком між природничими та гуманітарними сферами.

І методи у соціології пристойні – тут тобі й теорія великих чисел, і вибіркова сукупність, і середнє арифметичне. А душа не лежить… Бо продається ця наука регулярно, інколи навіть і за смішні гроші.

Це нас зачепили результати опитування, проведеного нещодавно Дослідницьким аґентством Fama за фінансової підтримки Konrad Adenauer Stiftung Ukraine. Соціологічна фірма зі спонсорською копійкою забрала в голову знайти відповідь на дражливе українське питання – кого тутешнє посполите громадянство вважає найліпшим політиком усіх часів і формацій?

До перших чотирьох жодних претензій. Хіба що віднесення Тараса Григоровича до політикуму хибує на wishful thinking, бо наш геній все ж поет, класик, романтик, реаліст, художник і мислитель. Так, мріяв про трудову демократичну республіку, нещадно викривав «засушеного опенька», був братчиком Кирило-Мефодіївського товариства, але щодо його участі у практичній політичній діяльності можна посперечатися.

От ківи, мамаї, капліни – політики, оскільки цих хлібом не годуй, дай порулювати. Приблизно такого ж й на велик посадили. Коли і де Тарас Григорович натякав на бажання поборсатися у лайні? Чим є насправді політична боротьба за владу?

Але погодитись зі всенародним вибором Богдана Хмельницького, В'ячеслава Чорновіла, Михайла Грушевського, як політичних топ-лідерів, можна. Звісно, абстрагувавшись від Переяславської ради Богдана (Зіновія) Михайловича і злочинного пацифізму Михайла Сергійовича.

Та сказати, що наші очі від п´ятого прізвища у списку вибалушилися на кшталт очей пакистанського героя «Світу навиворіт» Діми Комарова (там велокур'єр Ахмед Хан демонструє унікальну здатність дивуватися неподєцкі, маєте мужність – перегляньте!), значить, трохи згрішити. Українці, себто, ми з вами усереднені, п´ятим у рейтингу виставили … Сталіна. Йосипа Віссаріоновича. Кобу.

Оговталися? Наперед Івана Мазепи, Ярослава Мудрого, Степана Бандери. Сьомим в «українців» йде Петро І.

Можна скільки завгодно ділити електоральний простір на історично оформлені регіони, тішитися тим, що у десятці зовсім «ідеальних політиків» немає Лєніна, путіна і Зеленського з Лисим, або тим, що російські медійні помийниці переполошилися попаданням до «десятки» двох «символів сучасних нацистів: Івана Мазепи і Степана Бандери».