А якщо завтра війна?

Крайні тижні особливо сильно у повітрі відчувається напруга: а якщо завтра війна? Війна не в Донецькій та Луганській областях, а ось тут - в Києві, Сумах, чи Одесі?

Що робити? Куди бігти? Чи бігти? Що брати з собою?

Ці та інші питання виникали, я впевнена, хоч раз за всі 8 років війни у свідомого (та не дуже) небезпеки українця, який з якихось причин на війну таки не потрапив.

Адже все ж коли ти маєш військовий досвід - новина "повномасштабний наступ росії на Україну" сприймається більш виважено та з розумінням алгоритму дій, які ти будеш робити в разі, якщо танки з триколором зайдуть ще далі на сьогодні окупованих територій.

Якщо ви спитаєте мене - я забираю свій військовий баул, який в народі кличуть - "тривожною валізою" і намагаюсь добратися до свого військового підрозділу розташованого в Донецькій області.

Якщо це не можливо з якихось причин: приєднаюсь до частини "Правого Сектору" в Києві.

Впевнена такий план мають більшість добровольців, ветеранів російсько-української війни сьогодні.

Так а що ж робити якщо такого досвіду не маєш ?

Не панікувати, прийняти небезпеку, в якій ми живемо роками, як даність. І просто готуватися та бути готовим. Завжди. При кожному брязкотінні рфії зброєю під нашими кордонами.

На мою думку, в умовах 8 річної російсько-української війни, кожен громадянин своєї країни, не залежно від статі, якщо дозволяє здоров’я - ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ захищати свою країну. Якщо чомусь ви на фронт піти не змогли і не можете - гарним рішенням буде записатися в резервісти.

На сьогодні Збройні сили України мають близько 230 тисяч резервістів. Це смішна цифра, враховуючи постійну загрозу вторгнення про яку говорять із кожного вікна.

Особливістю навчальних зборів резервістів є те, що вони проводяться в складі бойових бригад лише під час заходів їх бойового злагодження (до 15 діб), а також на базі навчальних центрів (від 15 до 30 діб), у складі військових частин (підрозділів) ТрО, Корпусу резерву (від 5 до 30 діб).

Таким чином, по перше, ви будете хоч мінімально підготовлені та зможете перейняти бойовий досвід в учасників бойових дій, які після війни лишаються в резерві. По друге, в разі воєнного стану в країні - ЗАВЖДИ будете знати куди і коли маєте прибути.

І я нагадаю, що у разі тотальної війни починають діяти інші закони і країна переходить у військовий стан.

Відбувається мобілізація і розподіл по спеціальності.

Якщо ж ви не збираєтеся воювати, або не хочете підписувати контракт резервіста, я все одно раджу займатися вогневою і тактичною підготовкою (включно з медициною).

Як це робити ?

- ходити на стрільбища, щоб розуміти як взагалі стріляти, вміти поводитися зі зброєю;

- ходити на заняття з тактичної підготовки з Територіальною обороною вашого міста (займатися з ТрО можна без підписаного контракту).
В Києві заняття проходять по суботах;

- ходити на заняття з тактичної та вогневої підготовки з громадськими організаціями;

- купити спорядження та зібрати тривожну валізу;

- мати контакти добровольців, ветеранів, військових до підрозділів яких в разі чого ви зможете як мінімум звернутися, як максимум - приєднатися.

Отже, створення організованих, підготовлених, озброєних (навіть власною мисливською зброєю) груп резервістів територіальної оборони в кожному місті і селищі, стане суттєвим стримуючим фактором.

А правильне поводження зі зброєю і з ворогом - це загалом корисні навички.

А якщо ви все ж не наважується або не можете стати резервістом та в ваші плани не входить захист свого міста, селища та країни?

Уточнити чи в тому місці вам і вашим дітям будуть раді і готові будуть прийняти.

Зрозуміти план евакуації в це місце.

Чи готова у вас "тривожна валіза" і вам не доведеться витрачати ще час на її збори? Наголошу, що в цю валізу не потрібно запихати всі пожитки. Виключно - те що потрібно для життя та виживання.

Окрім того, ви маєте розуміти що ви можливо не зможете виїхати.

Або якщо у вас загалом такої можливості нема - чи знаєте ви де знаходиться місце в якому ви будете ховатися в разі обстрілу? І як про цей обстріл дізнатися?

Сирени - перший сигнал.

Безпосереднє бомбардування - другий.

Об’єкти цивільного захисту відмічені написом "укриття" і знаходяться майже у всіх будинках, як жилих, так і нежилих.

На жаль, їх стан сьогодні не пристосований для повноцінного використання та загалом я маю сумніви щодо функціональності цих "укриттів", а саме можливості там знаходитися певній кількості людей тривалий час (тому варто спитати в свого голови осбб - а шо там наші підвали? А давайте спробуємо їх самотужки привести трошки до ладу і напишемо звернення на 1551 (для киян).

Якщо ви все ж потрапили у район обстрілу без пристосованих сховищ для укриття - використовуйте для захисту нерівності рельєфу - канави, окопи, заглиблення від вибухів (воронки).

Якщо і цього нема − лягайте на землю головою в бік, протилежний вибухам. Голову варто прикрити руками або вашою "тривожною валізою".

Можна довго і нудно дома на кухні обговорювати, яка погана влада і як у нас все незрозуміло і не ясно.

А можна просто взяти в черговий раз відповідальність на себе. І попіклуватися про безпеку своєї родини. Свого району. Міста. Країни.
Для цього потрібна певна підготовка і її варто починати вже.

Почніть з себе. Далі з родини. Далі з громади. Спитайте у вашої РДА перелік місць для укриття та уточніть, в якому вони стані. Чи є там все необхідне. І чи не розташовано там, випадково, перукарню.