ОПЕРАЦІЯ «ДРУГИЙ ПАСПОРТ»
Як Рада легалізувала втечу топкорупціонерів під носом воюючої країни.
Тепер, коли пил поточного божевільного тижня осідає, а бізнес-джети з фігурантами найгучніших корупційних справ успішно розчинилися в небі над Європою та Близьким Сходом, стає зрозумілою справжня, цинічна мета того, що відбулося цього літа. 18 червня 2025 року Верховна Рада, натиснувши 243 кнопки «ЗА» законопроєкт №11469 про множинне громадянство, не наближала нас до цивілізованого світу. Вона не думала про українську діаспору в Канаді. Вона будувала аварійний вихід для касти недоторканних. Сьогодні, дивлячись на кейс Тімура Міндіча, ми бачимо голу правду: цей закон був написаний не для патріота з Торонто, а для казнокрада з валізою кешу на кордоні.
У політиці не буває випадковостей — бувають лише добре сплановані спецоперації. І те, що відбулося в українському парламенті влітку, було саме такою операцією: превентивною легалізацією втечі для тих, хто знав — за ними скоро прийдуть.
Кейс Міндіча як еталон зради
Тімур Міндіч — це не просто друг Президента, у квартирі якого глава держави святкував дні народження під час війни. Це еталонний приклад того, кого саме захищає новий закон. Нагадаю фактаж: за даними НАБУ, структури, пов’язані з Міндічем, організували схему відкатів у 10–15% в енергетиці, а частина коштів — та сама легендарна «двушка» (2 млн доларів) — пішла в москву як рента агентурі ФСБ.
Коли запахло смаженим і ФБР почало передавати Києву дані про мічені купюри, знайдені під час обшуків, Міндіч не став чекати на повістку. Він опинився в «Ізраїлі» ще до того, як детективи вибили двері його київської резиденції.
Раніше наявність «ізраїльського» паспорта у людини з доступом до державних таємниць воюючої країни була б підставою для гучного скандалу, негайного розшуку та санкцій, як це свого часу сталося з Геннадієм Корбаном. Але закон від 18 червня змінив усе. Він фактично легалізував статус зрадника. Тепер, з точки зору українського законодавства, Міндіч — не втікач і не порушник Конституції. Він — шанована особа з множинним громадянством, чиї права захищені державою.
Це створює класичний екстрадиційний тупик. «Ізраїль», як і більшість країн ЄС, своїх громадян не видає. Раніше Україна могла вимагати його видачі як виключно українського громадянина, ігноруючи другий паспорт як юридично нікчемний. Тепер, визнаючи інститут множинного громадянства, Україна сама дала козирі захисту Міндіча. Його адвокатам у Тель-Авіві достатньо показати український закон №11469, щоб довести: Україна офіційно визнає його зв’язок з «Ізраїлем», тому судити його мають там. А «там» — це означає ніколи.
«Вашингтонський ордер» як тригер
Чому це сталося саме влітку 2025 року? Відповідь лежить на поверхні. Влада знала, що американці копають. Вони знали, що «Вашингтонський ордер» на арешт активів та екстрадицію корупціонерів уже виписаний. Поспішне ухвалення закону про множинне громадянство стало спробою побудувати юридичну барикаду перед наступом ФБР.
Алгоритм дій «щура» став бездоганним: украв мільйони з «Великого будівництва» чи енергетики, купив громадянство Кіпру чи «золоту візу» ОАЕ, дочекався легалізації цього статусу Верховною Радою — і в момент небезпеки перетнув кордон не як злочинець-утікач, а як іноземний громадянин, що повертається до своєї другої «батьківщини».
Легалізація «п’ятої колони»
Цей закон — не тільки про корупцію. Це про національну безпеку, яку зґвалтували прямо в сесійній залі. Легалізація множинного громадянства відкрила шлюзи для людей, чия лояльність лежить далеко за межами України.
Ми знаємо, що Тімур Міндіч мав бізнес у росії — алмазну компанію NDT — і платив там податки до кінця 2024 року. Закон про множинне громадянство дозволяє таким людям маскувати свої російські інтереси під паспортами третіх країн. Це стосується й десятків депутатів із залишків ОПЗЖ, які голосували «ЗА». Для них цей закон — амністія. Вони тепер не «агенти впливу», а респектабельні «мультигромадяни».
Влада створила касту «державних гастарбайтерів». Вони приїжджають в Україну на «вахту» для освоєння бюджету, а живуть, лікуються й тримають сім’ї там, де діють закони, на які вони тут плюють. Навіть Давид Арахамія, який керує монобільшістю, має складний бекграунд, пов’язаний з громадянством США, і тепер йому не треба цього соромитися.
Вони розуміли, що війна затягується, економіка падає, а американський фінмоніторинг бачить кожну мічену купюру. Їм був життєво необхідний легальний механізм, щоб у разі небезпеки показати на кордоні паспорт іншої країни й спокійно полетіти геть. Кожен із тих, хто голосував «ЗА», фактично підписався під втечею Міндіча, Чернишова та інших фігурантів. Вони видали їм квитки.
Ретроспективний погляд на літо 2025 року не залишає ілюзій. Закон про множинне громадянство став стартовим пострілом для «Великої евакуації» еліт. Кейс Міндіча довів: система працює бездоганно. Украв в Україні, відправив «двушку» в москву, утік до «Ізраїлю» й прикрився законом, який ухвалили твої подільники.
Ми маємо справу не з політичною помилкою, а з продуманою спецоперацією прикриття. Влада підготувала собі запасні аеродроми, поки народ готувався до зими. І тепер, коли ми дивимося вслід їхнім літакам, маємо пам’ятати: кожен власник «мультипаспорта» у владі — це потенційний дезертир. Україна для них — територія полювання, а паспорти «Ізраїлю», Австрії чи Монако — їхні нори, куди вони тягнуть здобич.
Цю Верховну Раду треба розпускати як антиукраїнську.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
