Аналіз сечі як ознака патріотизму

Поспівчуваємо одне одному, панове, бо і ми, і ви начиталися про Магучіх стільки, що хоч і собі стрибай через палку. Але вважаємо за необхідне додати свій п'ятак до всенародної полеміки про спорт, мораль і здоровий глузд.

До дурненької молоденької стрибунки претензії хіба щодо ґатунку медалі. Що, молодший сержанте Збройних Сил України, не можна було раз на п'ять років сконцентруватися і плигонути вище Ніколи Макдермотт з Австралії? Коли вже до Маші з Раші з її 2.04 метрами практично лесбійська симпатія?

Які претензії до дніпрян з їх пацанським мером, котрий взяв поругану Ярославу на поруки, пригрозивши незгодним з його містечковим патріотизмом перекрити щось з комунальних послуг? Уявіть себе у ситуації, коли б кобищанська «Ворскла» перемогла Kuopion Palloseura з практично невідомої широкому болільницькому загалу Вейккаусліги...

Та ні, це не шоста ліга футбольної Іспанії, це вища фінська ліга. Відчуйте різницю. Але нашій ейфорії не було б меж. Отак і з дніпровським мером – градоначальника теж понесло, країв не бачить.

Немає претензій до топових сайтів, котрі подавали кожну бронзу українських спортсменів у Токіо як перемогу Івана Виговського над князем Трубецьким під Конотопом. Мало не щоденний хайп із зеленими ідіотами вже настільки обрид адмінам Обозрєвателя, що сам по собі спортсмен і власник ресурсу Михайло Юрійович Бродський зжалівся над хлопцями і дав команду витискати сльозу з будь-якої події під Фудзіямою.

Які супліки до заступниці міноборони пані Маляр, котра обнімашки Магучіх з мокшанською партнеркою по переплигуванню палки Ласіцкене пообіцяла винести на чергове засідання РНБО? За версією патріотів-радикалів, вже найближчої п'ятниці готується привселюдне зривання погон молодшого сержанта з колаборантки Ярослави.

Лють міноборони зашкалює – Магучіх не світить навіть звання єфрейтора! Подейкують й про три наряди розжалуваній поза чергою: стрибатиме тепер винятково з трампліна, на параді до 30-річчя спалить компрометуючу світлину з Машею, віднині двічі на місяць говоритиме винятково співучою.

Що взяти з олімпійського чемпіона Токіо в змаганнях з греко-римської боротьби Жана Беленюка? Котрий категорично засудив «цькування 19-річної дитини»? Вже одне перебування пана спортсмена у фракції Слуг народу накладає пожиттєвий відбиток на біографію, малу батьківщину та фізіономію і будь-які його морально-етичні сентенції зводить до контексту Арахамії.

P.S. Конкретика.

Слабо віриться, що спорт був поза політикою у Давній Греції. Що вже говорити про наші часи! Треба коментувати Мюнхен-36, Москву-80 і Сочі-2014?!

Атож, вихід у спортивного людства один – зняти к бісовій матері усі національні атрибути зі змагань професіоналів, припинити ставити у пряму залежність гнучкість і звабу дівчачого тіла з гімном і прапором!

Визнати, що у того гомо (із сапієнсом там є проблеми), котрий обирає стезю професійного спорту і кладе болт, чи що там ще – гирю, палку, диск, ключку, млинець, на дитинство і юність, у котрого дороговказом палахкотить гонорар Мессі в «Барселоні», котрому сниться аналіз сечі без мельдонію, є повне право на реалізацію мрії. Але це винятково вибір гомо. І медалі будуть його. Усі, з бронзовими включно.

А у держави, навіть у нашому випадку лжесоціальної, один обов'язок – створити абсолютно однакові умови для усіх бажаючих загубити дитинство і юність на теренах професійного спорту, щедро унавоженого  анальгетиками, стероїдами, анаболіками і пропіонатом триметилгідразінію.