Андрій Богдан: Тищенко – наставник Зеленського

Не тому, що філологія така вже надскладна наука, дехто з нас за життя так і не вирішив літературознавчої проблеми  – чому Іван-дурак з російських казок (а похиліші на них виросли) ближчий нам, ніж обидва його розумніші брати-царевичі? 

Тому, панове, що й ми дурні!

Ой, не поспішайте звинувачувати нас у людиноненависті чи відступі від принципів гомаранізму (виявляється є й таке вчення щодо пріоритетів загальнолюдських цінностей, яке мокшан красиво іменує Peterburgia homarano), роззирніться. Не слід ображатися на дещо принизливу оцінку наших з вами якостей – справжні гомарани не обрали б президентом випадкового янелоха.

Це ми підтягуємо резерви аргументів для власного п'ятака про чотиригодинне розумування Андрія Богдана на перехресному допиті у Гордона. Розумування творця нашої недолугості, Папи Карло, котрий власноруч, за кресленнями відомого знаємо якого Карабаса, вистругав зелений обапіл на сміх світу і курям, на біду країни перебування.

Як і абсолютна більшість земляків, ми не гаяли часу на перегляд оригіналу інтерв'ю Богдана Гордону, обмежилися цитуванням.

І що – він нас ощасливив чимось до цього невідомим про свій витвір? Чого ми не знали про Голобородька? Про слуг теж відомо якого народу? Про самого інтерв'юера? Про велюрового Тищенка?

Ні, стійте, про останнього знали справді багато, але що цей пан, котрий вихилясував сідницями перед враженим Ютубом, сьогодні є гуру для зе – не могли навіть уві сні припустити. Хоча, чому тут дивуватися? Пісюни й сідниці для біомаси (О.С. Зеленський-Старший, ©) – саме те.

"Останній Бастіон" і ваш покірний слуга з січня минулого року не міняють позиції щодо чоботаря, його фаху і виробів, так само як і щодо «зась!» пиріжечнику до дратви зі смолою. Блазень на троні – все рівно що Саакашвілі на даху: цирк.

Відтак не сприймаємо панегіриків професіоналізмові розбитного докуки-правника. Фіглярство Андрія Йосиповича на нормандському передньому плані з невдалим кавером Святославиного «Холодно», клоунада начальника президентського офісу на чолі вервечки довгоногих весільних фурій в Сан-Тропе, шикування усього українського «правничого парку» під зелене «чого зволите» та ще купа вибриків державного чиновника не з останніх нівелюють одкровення Богдана до вигляду порожніх просторікувань камарильї кандидатів на пости мерів від слуг народу.

До слова, нагадуємо: Верещук іде (перепрошуємо – меріпоппінсно летить на парасольці) на міст Патона, Філімонов – на Привоз, Іващенко – на Кобищани. Цур вам і пек, герої гені(т)ального роману.  

Якби почув наше прохання пан Богдан! Христом-богом просимо: як легковажно підсадив блазня на гетьманський трон, так би й зсадив його звідти! У залі Палацу «Україна» інфіковані вірусом зе-42 не дочекаються повернення свого кумира, рояль аж повискує з нетерплячки, Женя Лисий усі очі видивився, ще трохи – плюне на шоу, рвоне й він до чиновного корита. Тим паче, що різниці практично немає – і там усі свої.

Андрій Богдан оце десь поплівся до ДБР – буде свідчити проти недавнього свого патрона. Яхве йому у поміч.