Скиньмось совку на прожиток

Здатність холодно аналізувати події, об'єктивно характеризувати людей і їхні вчинки, демонструвати толерантність, коли у тебе всередині все, включно з обуреним розумом, «кипить і смертний бій вести готове» («Палає розум наш: се буде / Останній вибух боротьби» у перекладі Євгена Григорука теж непогано і доволі інтернаціонально – авт.), бути таким собі відстороненим присяжним засідателем – чесноти міфічних істот. Павок корчагіних, івасиків-телесиків, васьків голобородьок. Ми ж – сірі та убогі світу сього – завше скипаємо і палаємо.

Атож і всіляка сволота завжди має шанса зворохобити душу праведника, збурити його, сіромаху, на викид шалу, лише на перший погляд немотивований. Бо тліло ж у праведній сіромасі давно. А оце сколотило-збаламутило.

Це ми з багажем сяких-таких психолого-педагогічних знань підступаємося до актуальної мережевої теми – чи мав право зе виписувати довічну соціальну допомогу своєму батькові? Тема поставила руба, як прутня над роялем, вічну проблему моральності політиків.

Чоботи і френч на Сталінові. Ці Ющенкові руки, які ніколи не крали. Юлі: одна – безхатченко, інша – в простенькому халатику із "Все по п'ять". Коробки з сяким-таким провіантом від Матковського і дешевенькі солодощі пенсіонерам-іменинникам від Мамая.

Уявімо неможливе: Матковський, роздавши коробки з "сердечним" харчовим набором потерпаючому електорату, Мамай, донісши до кожного похилого ювіляра солодкий сюрпрайз, приготуйтеся до неймовірного – знімають свої кандидатури з виборчих перегонів! Ви ще сидите? Не гепнули? Але ж, погодьмось, лише такий варіант "тихої благодійності" вивів би цих безсоромних маніпуляторів на шлях повернення до чесних імен земляків Григорія Павловича Галагана та Єлизавети Іванівни Милорадович.

З цього ж ряду речей, від яких тхне негарно, й епопея з паном Олександром Семеновичем Зеленським. Тим паном, котрий має український нарід за біомасу, принципово не хоче вчити українську мову ("Навіщо мені в 71 рік обтяжувати себе якимись труднощами?") і паралельно, як свідчить залюблена в колегу вочевидь "нетупа біомаса" з кафедри інформатики та інформаційних технологій Криворізького державного університету економіки та технологій, цей пан професор «суворий, але рідний батько зі своєю власною траєкторією» не одному Вовці, а поколінням геологів і маркшейдерів.

Освітянський світоч Криворіжжя на запитання медійників, чому падає рейтинг його сина, анітрохи не вагаючись, відніс 49% опитаної Центром Разумкова клієнтури до категорії "тупих". Ми, виявляється, не здатні сповна поцінувати його клоуна.

Шкодуємо Першого Батька – надто одноманітний професор! А вивчив би українську, ми б почули про себе незрівнянно більше, цілий синонімічний віночок: дурний (розумово обмежений), нерозумний, відсталий, недотепний, тупий, тупоумний, дурноголовий, пустоголовий, твердоголовий, тупоголовий, дубоголовий, безголовий, безмозкий, дурнолобий, пустолобий, твердолобий, туполобий, міднолобий, несповна… Плюс Словник Караванського: не гострий; тупоносий, тупорилий, плаский;  не клинцюватий; дурнуватий, нетямущий, некмітливий, <розумово> обмежений, нездібний, нездатний; тупенький, тупуватий…

Чи мав право зе виокремити громадянина Олександра Семеновича Зеленського з-поміж "тупої біомаси" освітян України? Вписати практично "незнайоме" йому прізвище до ТОП-100 видатних педагогів сучасності? Безперечно. Скажемо більше, у блазня були усі формальні підстави висунути невідомого чоловіка з Яхве забутого провінційного вишика на здобуття Нобелівської премії. Розчумайте різницю: $100 і 9 мільйонів шведських крон (близько $913 тис.). Щоправда, 2500 гривень – щомісяця і довічно, а Нобелівка – один раз.

Чи знав зе про провокацію, яку підготував ще один видатний освітянин, в.о. міністра освіти і науки з сумнівною репутацією Сергій Шкарлет? От ми схильні вважати, що ні сном, ні духом. Підчѝхвости Шмигаль з Шкарлетом у підлипайському прагненні вилизати зе скрізь із зоною бікіні включно виставили патрона негідним сином! Олігарх шоу-бізнесу не може купити бідуючому батьку півтора некошерних споживчих кошика! Нісенітниця. Нормальний єврейський син щось продасть, а, кров з носу, забезпечить старість абі з імою.  

Тим більше продати є що: будинок площею 353,5 квадратних метри на Київщині, земельна ділянка 1200 квадратів на Київщині, три квартири в Києві — 131,9, 254,5 та 198,6 квадратів, частина з них — у спільній власності, квартира  дружини Олени в анексованому Криму 129,8 квадратів, житло у Великій Британії площею 91,9 квадрати, яке здається в оренду, вілла в Італії площею 413 квадратних метри, чотири недобудованих готельних номери по 70 квадратів в Грузії. Та й копійчини у 28 602 468 грн. вистачило би й на лобстери для Рими  Володимирівни.

Хіба що з дачею №29 у Конче-Заспі важче, поки що державна. Тож зе, певно, не знав про свиню, підкладену йому лизоблюдами з батьковим довічним пенсіоном.

І що – святий? Ні, панове, якщо ти поперся у президенти, не маючи на те ні хисту, ні фаху, якщо ти оточив себе лакизами з єдиним достоїнством – або ходили разом до школи, або разом паскудили неньку зі сцени "Вечірнього кварталу", якщо ти ні куєш, ні мелеш, щоб зупинити єрмаків з рештою недолугостей, якщо ти мовчиш на Оман, на вагнерівців, на Луку-трьохвідсоткового, якщо ти організатор і натхненних усієї оцієї мерзоти...

Як і іменний чорний пояс з традиційного карате у Кропивницькому. До речі, дали б вже заразом і батькові.

З того ж свинюшника і висновок нардепа Олександра Дубінського: «Якщо для батька-професора важливі 2500 гривень наукової стипендії ‒ це означає тільки те, що ні він, ні його син не крадуть». Виходить, що решта діячів з особливими педагогічними заслугами, що цнотливо не претендують на довічний державний пенсіон, крадії і хапуги?