Антикорупційні органи — пішаки у «великій грі» олігархів в Україні

Назовні виліз один із найбільш системних конфліктів в колі бенефіціарів проєкту "Зеленський". Антикорупційна громадськість і її політичне крило остаточно побила горшки з Офісом президента.

Те, що це сталося на День народження Сергія Стерненка — лише календарна випадковість. Конфлікт всередині партії "Голос" був видний ще місяць тому, коли на чутки про розпад монобільшості Кіра Рудик відповіла готовністю "Голосу" вступати в коаліцію зі "Слугами народу", щоби їх підстрахувати; а Ярослав Юрчишин на це написав, що не буде об'єднуватися зі "слугами в коаліцію.

Раніше я вже писав, що Льовочкін з Пінчуком вирішили влаштувати остаточне перетягування канату навколо посади очільника НАБУ. Пінчуку вигідно залишити Ситника (як там до речі, НАБУ вже відкрили справу проти "Укрзалізниці" та "Нафтогазу", які купували у нього  продукцію за значно завищеними цінами?).

НАБУ не раз відповідали взаємністю до любові, яку Віктор Михайлович проявляє до антикорупційних ініціатив. У системоутворюючому конфлікті Ахметова з Пінчуком і Коломойським по справі "Роттердам+" улітку 2020 року НАБУ повністю зайняли сторону Пінчука.

Та і новин по розслідуванню справи проти Пінчука, яку в 2016 році Луценко передав до НАБУ більше не з'являлося. Будемо сподіватися, що Ситник не відправив її ж в шредер одразу, аби вислужитися перед Віктором Михайловичем.

Водночас аж надто переконаними прихильниками зміни Ситника на посаді глави НАБУ цього тижня стали на Банковій. Минулого тижня "зелені" внесли до Верховної Ради законопроєкт, яким уможливлюється його зняття з посади.

Десь у руслі подібних дій проти групи Пінчука можна вважати й звільнення голови "Укрзалізниці" Жмака минулого тижня Кабміном. Саме Жмак купував у Пінчука продукцію для "Укрзалізниці" за неринковими умовами, при цьому встиг підписати й антикорупційний меморандум з НАБУ.

Та і сам Жмак — виходець з управлінських структур "Роснефті", яка все ще лишається ексклюзивним бізнес-партнером Пінчука.  Я вже раніше писав, що Льовочкін аж надто міцно сидить на Банковій!

Минулої п'ятниці НАБУ нагадали, до Льовочкін і його сестра фігурують у справі проти Каськіва про виведення коштів з України. Дуже елегантний спосіб  з боку НАБУ вколоти не просто Банкову, а того хто сприяє зняттю Ситника як зацікавлена група впливу.

Наближений до Льовочкіна Каськів виводив інвестовані в Україну кошти через Держінвестпроект, який він очолював в часи Януковича. Все б нічого, але в цьому ж Держінвестпроекті в часи Каськіва працював цілий ряд людей нинішньої орбіти впливу Банкової: заступник Єрмака з зовнішньополітичних питань Ігор Жовква, заступник Єрмака з судових питань Андрій Смирнов, очільник Укроборонпрому Юрій Гусєв.

Держінвестпроект існував як ініціатива Льовочкіна по вимиванню коштів і канув у вирі подій. Та і недавня заява глави Українського інституту майбутнього Вадима Денисенка свідчить про те, що Єрмак і Подоляк так само входить в орбіту Льовочкіна.

Зеленський оголосив про старт деолігархізації. Я буду дуже радий будь-яким діям проти Пінчука, якщо Зеленський зможе замахнутися на це.

Але і це не буде деолігархізацією, якщо усе це пройде в інтересах Льовочкіна. Деякі коментатори від Банкової бравурно так і окреслюють дії по ударах проти Порошенка, Медведчука і Януковича в останні дні.

Але і це далеко від реальності! Якщо поділити торт не на шість шматків, а на три він зовсім не стане від цього меншим.

Так і з українською економікою. Отже, деолігархізація не може наступити, поки олігархи воюють між собою зусиллями українських державних органів, навіть якщо чийсь шматок торта дійсно передадуть іншому гравцеві.