Антикорупція «по-українськи»: як НАБУ прикриває своїх
Історія безкарності Лубінця.
Верховну Раду України, яка уповноважила Лубінця захищати права людей, репутація держави не турбує. Втім, як виявилося, Національне антикорупційне бюро України це турбує ще менше.
Зрозуміло, що в НАБУ, куди я направив повідомлення про кримінальні правопорушення, вчинені Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Лубінцем, керівником Секретаріату Уповноваженого Вервейком, бухгалтером профспілкової організації працівників Секретаріату Якименком, на якого Лубінець і Вервейко оформлюють автомобілі, отримані як благодійну допомогу, а також головою Держспецзв’язку Потієм і начальником Центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій Титаренком, які блокують інтернет-видання, що розповідають про злочинну діяльність Лубінця, мою заяву проігнорували. Довелося звертатися до суду зі скаргою на бездіяльність НАБУ.
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 05.02.2025 у справі № 991/878/25 зобов’язав НАБУ розпочати на підставі моєї заяви досудове розслідування стосовно 8 епізодів злочинної діяльності Лубінця. Але старший детектив НАБУ Іван Дячук (нині Іван Сергійович уже прокурор САП) відмовився виконати судове рішення й вніс до ЄРДР лише 2 епізоди, проігнорувавши, зокрема, історію з викраденням із Волноваського районного суду матеріалів кримінальної справи за обвинуваченням Вервейка та блокування на прохання Лубінця доменних імен тих інтернет-ресурсів, які розповіли про злочинну діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кримінальне провадження зареєстроване лише за фактом отримання Лубінцем за допомогою Якименка 18 тисяч євро від Маріам Ламберт та оформлення на роботу в Секретаріат Уповноваженого «мертвих душ», зарплату яких Лубінець і Вервейко кладуть собі в кишеню. Втім, і ці 2 епізоди, які все ж таки були внесені до ЄРДР, у НАБУ не розслідуються. Від слова «взагалі». Бо, як виявилося, у Лубінця знайшовся захисник, якому директор НАБУ Кривонос не може відмовити, — заступник керівника Офісу Президента Олег Татаров.
Що, власне, зайвий раз доводить: доти, доки не будуть ліквідовані Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура, жодних перспектив притягнути до відповідальності хоча б найзухваліших корупціонерів немає. І не тільки тому, що ці славетні органи розслідують лише ті справи, які можна «продати» або за які в Офісі Президента можна виторгувати недоторканність директору НАБУ та керівнику САП (як це було у випадку «справи Міндіча»).
Головна перешкода в розслідуванні корупційних злочинів — це так звана виключна підслідність НАБУ, коли кримінальні провадження щодо чиновників категорії «А» та в деяких інших випадках дозволяється розслідувати лише директору НАБУ Кривоносу й керівникові САП Клименку, які загрузли в корупції. Користуючись цим, Кривонос і Клименко відкрито торгують справами й зухвало блокують розслідування стосовно корупціонерів на кшталт Лубінця.
Докладніше про ці та інші злочини, вчинені українським, прости Господи, омбудсманом, розповідається в моїй статті «Яка Рада — такий і уповноважений».
