Без права на помилку: тиша після пострілу
Бусоліст із позивним «Сніг»: точний приціл артилерії на Запорізькому напрямку.
На передовій є ті, хто залишається в тіні, забезпечуючи кожен точний постріл. Молодший сержант із позивним Сніг — один із них. Бусоліст і коригувальник вогню артилерії. Його завдання — точно виставити гармати, прив’язати їх до місцевості, вирахувати напрямок вогню. І зробити це без права на помилку.
«Бусоль — це не просто прилад. Це основа. GPS можуть заглушити, зв’язок може зникнути. А бусоль працює завжди. Виводиш напрямок по сонцю, по орієнтиру, навіть по магнітній стрілці. І тоді гармата «бачить», куди бити», — пояснює він.
Позиція бусоліста — це або висота, або капонір, або приховане спостережне місце. Звідти, через вузьке віконце в укритті, Сніг спостерігав за сутінками, помічав спалахи.
«Коли починала працювати ворожа артилерія, я ловив спалах — і вмикав секундомір. Фіксував прихід — зупиняв. Час до розриву — це відстань. А бусоль давала мені кут. Цього вистачало, щоб передати координати нашим великим калібрам. І вони вже накривали», — розповідає він.
Його головна зброя — точність. Але йому доводиться працювати в наднебезпечних умовах. Орієнтири часто вводять в оману: на карті — рівне поле, а на місці — перепади висот і сліпі зони. До того ж, коли над головою одночасно літають дрони, рішення треба ухвалювати миттєво.
«Місцевість — це не просто фон. Якщо я неправильно визначив точку — гармати вже направлені не туди. А це ризик для своїх. Тому я завжди себе переперевіряю: по дереву, по лінії посадки, по тіні. Це копітка робота, але вона рятує в умовах інтенсивних боїв», — додає Сніг.
Коли немає зв’язку, коли очі аеророзвідки прив’язані до штурму, а піхота передає по рації: «Є рух. Чуємо постріли», — Сніг діє сам. Його завдання — щоб артилерія заблокувала ворогу рух або надала нашим шанс на просування чи евакуацію.
«Артилеристи працювали на так звану заборону дій. Просто відпрацьовували по координатах, щоб зупинити рух противника. Запустили пташку, провели розвідку, подивилися — і накрили. Це не про пафос. Це про роботу. І коли по нашій піхоті вже не стріляють з того квадрату — значить, ми зробили своє», — говорить він.
Коригувальник — це очі артилерії. Навіть якщо працює дрон, без людини, яка розуміє, куди саме дивиться камера, яка вміє пов’язати зображення з реальною місцевістю, нічого не буде.
«З висоти пташиного польоту поля схожі. Лісосмуги — однакові. Якщо я помилюся в координації — відпрацюють не туди. І тоді до нашої піхоти можуть підійти впритул. Тому я маю знати кожен рівчак, кожну балку. Я постійно вивчаю карту, звіряю з «пташкою», закладаю дані в програму — і тільки тоді даю інформацію», — пояснює Сніг.
Ця робота не виглядає героїчно. Але вона рятує десятки життів. Вона непомітна, але саме завдяки таким, як він, артилерія б’є точно. І ворог замовкає.
