Бійка за поділ кадрового торта на святі життя в СБУ

Арешт полковника СБУ Расюка, який за звинуваченнями готував убивство бригадного генерала СБУ Наумова дійсно став для багатьох приголомшливим фактом. Бо терпіти замовників і організаторів убивств своїх же товаришів по зброї в СБУ наше суспільство не сильно хотіло б.

У цій історії набагато цікавіше людина, яку назвали замовником замаху на Наумова — полковник СБУ Дмитро Нескоромний. Нескоромний відомий перш за все двома епізодами які мають відкритий політичний підтекст.

По-перше, він один з тих хто розкручував справу діамантових прокурорів — по суті політичну гру групи олігархів проти Шокіна, який був більш лояльний до Порошенка. З боку ГПУ це розслідування яке мало на меті удар по генпрокурору проводили Давид Сакварелідзе і Віталій Касько, з боку СБУ — Віктор Трепак і його заступник Дмитро Нескоромний.

Ті ж до речі прізвища були й в учасниках іншого великого конфлікту — антикорупціонерів проти заступника глави СБУ Павла Демчини, який був призначений Порошенком. Словом, типова бійка за поділ кадрового торта на святі життя.

Другий епізод стосувався того, як генерал СБУ Віктор Трепак, начальник Нескоромного нібито приніс "амбарну книгу" Партії регіонів у НАБУ, порушуючи посадову інструкцію яка змушувала принести її у власне відомство. Після цього книга опинилася в руках Лещенка, який використав її як компромат у виборах у США проти Манафорта.

Вже після цього Трепак і Нескоромний пішли з СБУ, причому згодом Трепак став одним із соратників Гриценка і членом Зе-команди, презентованим Зеленським на телеканалі "1+1" перед виборами-2019. Дивним чином, кар'єра усіх цих людей пішла вниз, коли Порошенко зміг консолідувати хоч якусь владу навколо себе у 2016 році.

Приблизно тоді ж і почалася масштабна війна усіх проти всіх в українській політиці, хвиля корупційних і антикорупційних скандалів, внаслідок якої тріумвірат Пінчука, Коломойського, Льовочкіна-Фірташа виявився раптово переможцем, посадивши на Банковій "зеленого короля". І, о диво, Нескоромний повертається із забуття в НАБУ.

Його призначив особисто президент на цілу посаду заступника глави СБУ! Посаду значно вищу, ніж минула — заступника глави департаменту "К".

Тепер Нескоромний став раптом суб'єктом який ось-ось заговорить, таким собі майором Мельниченко. Обіцяючи сказати деякі гострі речі він фактично стає суб'єктом рефлексивного управління Банковою.

Мене найбільше обурює в цій історії те, що Бутусов який свого часу нахвалював Трепака тепер першим з журналістів отримав інформацію про затримання найманця його ексзаступника (!) і саме його видання стало першоджерелом інформації. Ось ці фотки, де Расюка в куртці арештовують, зроблені "Цензор.Нет" і саме ним розповсюджені.

Чому спецслужбісти надали журналістам "Цензор.Нет" цю інформацію, оскільки не виключено що Бутусов спокійно міг її здати самому Трепаку? Десь таке саме запитання у мене і до НАБУ, яким чином "амбарна книга" принесена в порушення посадових інструкцій Трепаком, опинилася в руках у Сергія Лещенка який потім писав дурні пости про те як врятував світ від президентства Трампа?

Що, можна просто ось так взяти, привести вам за руку будь-якого ідіота, який візьме собі ваші матеріали в якості розмальовок? Тоді це не "органи", а шапіто.

Але насправді це усе значно глибше, бо за кожним таким "шапіто" стоїть великий менеджмент. І "амбарна книга", легалізована через Трепака, і майбутня пресконференція Нескоромного — лише частина великої української гри еліт, де жоден полковник чи генерал правоохоронних органів давно уже не належить сам собі, а завжди має "патрона", який просить про послуги.

Я не хочу стверджувати ані того, що Нескоромний не був замовником убивства, ані того що він ним не був. Але ось це "шапіто", яке відкривається в таких історіях дає ще раз поглянути ясніше на увесь той хаос, який відбувається в системі правоохоронних органів.