БІЛЬШІСТЬ ДЕПУТАТІВ ВІД «СЛУГ» — ЦЕ ВИБУХ НА СМІТТЄЗВАЛИЩІ
Це ще одна з причин, чому треба змінювати всю суспільно-політичну систему України загалом.
Написав про бездіяльність Генпрокуратури стосовно доступу до воєнної інформації М. Безуглої та інших, які вважають, що вони публічно викорінюють зловживання та непрофесійність у керівництві ЗСУ. Такі собі санітарки озброєного лісу.
При обговоренні поста виявилося, що у тій же Безуглої сформувався пул активних прихильників, які на шмаття готові рвати за свою кумирку.
Потім прочитав у Arty Green доволі нейтральну репліку про М. Берлінську, яка не має інженерної освіти, ніколи не керувала великими колективами, але позиціонує себе як провідного виробничника дронів. Відповідно, претендує на посаду у владі. І знов та же картина: помітна кількість адептів, які вірять у безгрішність пані Марії.
Згадав про депутатку Г. Третьякову, яка дозволяє собі ідіотичні резонансні висловлювання. Згадав, що О. Стефанішина вважається головною кандидаткою на заміну ніякому Д. Шмигалю. І що серед п’яти унікальних менеджерів, які зараз керують країною, два — це молоді жінки, про видатні стратегічні таланти яких ми нічого не чули до початку «зеленої ери».
Нема сумнівів, що це не девіації, а справжній феномен, коли під час чоловічої справи, якою є війна, жінки перебирають на себе певні лідерські функції, в першу чергу, викривальну їх частину. Причому, роблять це безапеляційно, агресивно, не зважаючи на будь-які можливі наслідки, бо обрій бачення в них закінчується десь під ногами, біля туфель на підборах. І звісно ж, вони мають право на помилку — на відміну від всіх інших.
До слова, з фронту пишуть, що пані Мар’яна прибула туди з наміром керувати обороною на Покровському напрямку... Може, це гумор такий, але надто вже чорний, просто антрацитовий.
Особлива цинічність у тому, що доброчесності, порядності, відповідальності нас вчать ті, хто від початку політичного життя існує за рахунок корупційних оборудок. Саме так! Бо кожен міністр в нас традиційно має такий город, припосадову ділянку, де підзаробляє до зарплатні. А членам владної фракції завжди доплачують у конвертах. І за окремі голосування також. А гроші для цього отримуються з тіньової економіки, тобто, від корупції.
Якщо серед «Слуг» є ті, хто в 2019 році відмовилися від конвентів, то це диво на рівні непорочного зачаття. Тому їх треба терміново канонізувати, а ікони з їх святими ліками намалювати на стіні Верховної Ради зверху фрески з отцями Незалежності.
До речі, я не зовсім не є женоненависником — і по життю, і по роботі. Як іміджмейкер багато працював з Юлією Тимошенко. Так, вона — контроверсійна постать, яка викликає полярне ставлення. Згадав її тому, що вона довго і наполегливо вчилися бути топ-політиком. Спочатку була відома як бізнесвумен, потім самостійно, без буксиру партійного бренду, обралася до Ради по мажоритарці. Тихенько, без галасу, працювала у комітеті, стала віце-прем’єром і припинила бартер. Опинилася у СІЗО, створила свою партію, яка успішно зайшла у парламент... І тільки подолавши непростий шлях політичного становлення, ЮВТ почала претендувати на найвищі посади в Україні. В політиці вона і зараз.
Переважна більшість з тих, хто зараз вважає себе елітою нації і рятувальницями України, зникнуть без спомину при черговій зміні влади. Ну, за виключенням тих, хто таки зможе домовитися з В. Зеленським-А. Єрмаком про місце у тих виборчих проектах, якими переймається ОП. Але все одно вони будуть політиками/політикинями за викликом, а не тими, хто щось вирішує.
Проте написав я пост, власне, для тих, хто щиро підтримує новоявлених месій з будь-яким гендером, але без справжньої освіти, без попередніх досягнень, фактично, без біографії. Тобто, для тих, хто все ще знаходиться під впливом чорної магії простих рішень і гучних заяв без системний дій.
Так от, досвід підказує, що дурні небезпечніші за ворогів. Причому, дур слід побоюватися більше, ніж дурнів: вони завзятіші, і у своїй дурості, яка не знає сумнівів, можуть піти значно далі. З відповідною шкодою для загальної справи.
