Будні тоталітаризму

Як я вже розповідав, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець у березні 2025 року звернувся в РНБО з поданням про накладання позасудових санкцій на мене – на той час військовослужбовця Збройних Сил України – за те, що я оприлюднив докази того, що Лубінець розкрадає державний бюджет і привласнює гуманітарну допомогу.

Першим кроком стало блокування на прохання Лубінця головою Держспецзв’язку бригадним генералом Потієм DNS-адреси мого персонального блогу «Хроніки Українських Йолопів» через розміщену на ньому статтю про Лубінця «Уповноважений з корупції» та адрес усіх тих сайтів, які цю статтю передрукували. Зараз прочитати статтю «Уповноважений з корупції» можна або через VPN на моєму блозі volodymyrboyko.com або на «дзеркалі» за адресою.

Лубінець попрохав Держспецзв’язок заблокувати адресу мого блогу на підставі того, що до нього звернувся його бухгалтер Якименко й поскаржився, що я опублікував свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини передали правозахисні організації для евакуації дітей з прифронтових районів і які Лубінець, замість того, щоби зареєструвати на Секретаріат Уповноваженого, привласнив, оформивши автівки на свою довірену особу Якименка.

Неможливо уявити, щоби щось подібне – блокування інтернет-ресурсу без рішення суду, а лише на прохання «героя» статті, упійманого на розкраданні міжнародної допомоги, – могло трапитись, наприклад, за часи Януковича. Тому що при Януковичу Україна була лише автократичною державною, а нині вона перетворилась на осідок тоталітаризму, де Конституція й закони – то порожній звук. 

Тому коли я звернувся до суду (рішення ще не має; користуючись нагодою, дякую адвокату Ростиславу Кравцю, який представляє мої інтереси) з позовом до Національного центру оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами Держспецзв’язку, оскаржуючи беззаконне розпорядження про блокування адреси мого блогу, цей Центр подав свої заперечення, які є наочним свідченням того, що нинішній український режим – це феодальний корупційний гнійник.

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, блокування адреси мого блогу та всіх тих сайтів, які передрукували статтю «Уповноважений з корупції», здійснено «з метою запобігання потенційним загрозам», при цьому ці загрози оцінює не суд, а Лубінець. Що ж стосується розпорядження про позасудове блокування мого блогу, то його в Держспецзв’язку вважають правомірним, оскільки я, публікуючи статтю про корупційні злочини, вчинені Лубінцем і його бухгалтером Якименком (нагадую, що за матеріалами моєї статті НАБУ зареєструвало кримінальне провадження), не надав Держспецзв’язку «жодних доказів того, що оприлюднена інформація не завдає шкоди державним інтересам або не порушує законодавство про персональні дані». 

Ось воно що. Це за часів Януковича можна було безперешкодно викривати злодіїв у владі. А за нинішнього режиму, виявляється, треба ходити в Держспецзв’язок і узгоджувати тексти, які збираєшся розмістити на своїх сторінках у соцмережах чи на персональному сайті – на випадок, якщо якомусь лубінцю не сподобається те, що про нього буде написано.